Приватизація чи банкрутство? /період невизначеності завершується/

Приватизація чи банкрутство? /період невизначеності завершується/

Для будь-якого новопризначеного керівника перші сто днів на посаді — табу для спілкування з журналістами. Це період, коли очільник входить у курс справ, робить перші управлінські кроки, формує команду однодумців.

Цей етап для нового керівника нашого підприємства — непростий. Завод поступово готується до приватизації. І проблемних питань, які потребують оперативного вирішення, — вдосталь. Разом з тим у Леоніда Вікторовича сформувалося чітке бачення подальших практичних дій. Редакція газети звернулася до очільника заводу з проханням відповісти на найбільш актуальні питання.

— Леоніде Вікторовичу, як Ви можете охарактеризувати перші сто днів роботи на новій посаді, які підсумки можна підбити?

— Це були важкі місяці. І мова не лише про роботу, але і про враження від самого підприємства. Нашому заводу вже майже 140 років, він проходив через революції, світові війни. Тут вироблялися гайки, шини, парові котли та міномети, цілий ряд великогабаритних машин і агрегатів, виробничі лінії. Багато років все це поставлялося сотням вітчизняних і закордонних підприємств.

Вступивши на посаду, я відвідував цехи, аналізував фінансову звітність, чинні контракти та комерційні пропозиції. І поступово в мене складалася повна картина ситуації на підприємстві. Будьмо чесні, за останні 30 років завод занепав повністю. Це важко усвідомлювати, проте нині ми можемо лише пишатися колишньою славою.

Левова частина прибутку надходить від оренди заводських приміщень, великих замовлень давно немає, майже всі цехи занедбані. Кількість працюючого обладнання скорочується, воно не оновлювалося десятки років. Працівників також меншає.

Прибуток, який отримує підприємство, навіть не перекриває витрати на утримування території та податки. На жаль, шляхів відновлення роботи «Першого київського машинобудівного заводу» в колишньому обсязі нині немає. Втім, ми можемо не допустити подальшого падіння показників і банкрутства, яке вже є майже невідворотним.

Не секрет, що завод включений до програми великої приватизації. До речі, це рішення державного рівня, адже підприємство знаходиться під управлінням Фонду державного майна. Що це означає для заводу, як це відобразиться на робітниках? Це можливість позбутися тягаря боргів, покинутих приміщень (які нині лише продукують додатковий податок на землю), а також — знайти шляхи збереження виробництва й подальшої модернізації. Можливо, наш машинобудівний завод вже не буде одним з найбільших підприємств Києва, проте це стане початком нового етапу повноцінного існування, а не кінцем його історії.

— 16 грудня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, яким визначив радника з підготовки до приватизації нашого підприємства. Ще раніше, на початку вересня, Фонд держмайна, за результатами конкурсу, визначив переможцем ТОВ «КПМГ-Україна». Як Ви оцінюєте роботу радника на даному етапі підготовки приватизаційного процесу? Чи є у фахівців цих організацій досвід роботи в сегменті «великої приватизації»?

— КПМГ — одна з найбільших у світі аудиторських компаній. У неї великий досвід в оцінці вартості активів, аналізі проблем та перспектив підприємств. Власне, цим і займається радник із приватизації під час підготовки об’єктів. Якщо говорити саме про досвід у програмі великої приватизації, «КПМГ–Україна» також виступає радником на кількох інших підприємствах, зокрема Харківському заводі «Електроважмаш».

Радник має розробити умови приватизації, запропонувати оптимальні шляхи використання території, приміщень та обладнання, оцінити вартість всього підприємства та перспективи його приватизації. Нині ця робота виходить на фінальний етап, упродовж кількох тижнів ми отримаємо остаточні висновки.

— Виробнича база заводу досить широка і, попри моральну застарілість, може якісно працювати й надалі. Чи не обговорювалося питання передачі чи продажу обладнання іншим машинобудівним підприємствам?

— Основним варіантом для нас залишається збереження виробництва. Серед іншого, радник із приватизації має розробити оптимальний план використання виробничих потужностей підприємства, що збереглися дотепер. Попри те, що обладнання не оновлювалося, його частина ще може працювати. Особливо за умови модернізації, встановлення нових систем управління тощо.

Існує кілька варіантів організації виробництва після приватизації, проте найімовірнішим є перенесення наявного заводського обладнання за межі міста Києва — до нашого виробничого майданчика в Жашкові. Це дозволить зберегти робочі місця та навіть створити нові.

— Триває історія з продажу цеху №5. Аналізуючи коментарі столичних чиновників щодо цього, доходиш висновку, що процес може затягнутися, адже, як-то кажуть, у кожної сторони «своя правда». Яка позиція з цього питання в Фонду державного майна? На якому етапі знаходиться сам процес?

— Передача цеху №5 Київській міській раді має велике соціальне значення. Місто потребує нової транспортної розв’язки, щоб хоч трохи розвантажити трафік. Я це чудово розумію, як і представники Фонду державного майна. Разом із КМДА ми розробили дорожню карту передачі об’єкту, яку наразі реалізуємо. Торік також було проведено незалежну оцінку вартості цеху, яку затвердив Фонд. Це — 240 мільйонів гривень разом із ПДВ.

Продаж будівлі ускладнюється арештом, накладеним через борги на все майно та рахунки «ПКМЗ». Втім, суд може його зняти з одного цеху №5 і дозволити продаж будівлі міській владі для соціальних потреб. Наразі ми чекаємо відповідного рішення.

У контексті продажу цеху № 5, окремо хочу зауважити та поінформувати заводчан: кошти від продажу будуть під особливим контролем і підуть виключно на погашення наявних заводських боргів. У полі нашого зору, крім іншого, і багатомільйонний борг за єдиним соціальним внеском, який негативно відображається на робітниках, що мають право на пенсію.

— Рівно рік тому (10 березня 2020 року) на нашому заводі пройшли загальні збори колективу, на яких представник Фонду держмайна детально розповів про покроковий шлях приватизації та відповів на питання робітників. Особливу увагу приділили соціальній складовій, яка обов’язково повинна бути прописана в умовах приватизації. На чому слід наголосити в цьому аспекті?

— Соціальні гарантії — це дуже важлива складова умов приватизації підприємства. По-перше, новий власник не зможе прийти і звільнити працівників — це заборонено законом і буде передбачене у вимогах приватизації. По-друге, він буде зобов’язаний погасити наявні заборгованості із заробітних плат та інших соціальних виплат.

Ці базові умови будуть передбачені під час приватизації, проте їх повніший перелік запропонує радник, а остаточно — затвердить Кабінет Міністрів України.

Слід розуміти, що зобов’язання, покладені на нового власника «ПКМЗ», забезпечать більший захист трудового колективу, ніж ті, які нині може надати сам завод. Адже я вже зазначав: ми балансуємо на грані банкрутства, це дуже складна ситуація.

І якщо ми згадали про торішні загальні збори колективу, то я поінформований: чимало критики тоді адресувалося Фонду держмайна щодо неправомірного продажу в жовтні 2019 року через ДП «СЕТАМ» п’яти заводських об’єктів. Представник Фонду проінформував про конкретні правові кроки, які оперативно зробив Фонд, а також повідомив про кінцеву мету — відміну цих шахрайських торгів і повернення об’єктів підприємству.

Щодо цього хочу поінформувати колектив, що 18 лютого Касаційний господарський суд підтримав позицію Фонду держмайна у справі щодо відчуженого майна АТ «Перший київський машинобудівний завод», відхилив вимоги ТОВ «Агроміл Дистрибьюшн» і залишив у силі рішення щодо повернення у власність держави п’яти об’єктів підприємства.

— Незважаючи на приватизацію, повноцінне виробниче та соціальне життя заводу триває. Йде підготовка до підписання нового колективного договору. Як просувається ця робота? Що варто окремо зазначити для заводчан?

— Поки ми опрацьовуємо це питання. Я запропонував голові профспілки підприємства визначити дату початку переговорів для розгляду проекту колективного договору на 2021 рік. Вони мають розпочатися в березні.

Загалом колективний договір може стати гарним інструментом побудови партнерства. Та важливо залишатися об’єктивними. Звісно, якби завод мав мільйонні прибутки, був лідером галузі, ми могли б забезпечити працівникам кращі умови, додаткові компенсації, премії тощо. Однак нині для цього бракує ресурсів. Наразі триває підготовка до приватизації. Як я вже зазначив, її умови міститимуть соціальні гарантії, а новий власник зможе забезпечити інвестиції. Правильним на цей час стане укладання перехідного колективного договору, а вже після переходу підприємства у приватний сектор — розробка нового

Привітання жінкам підприємства з нагоди Міжнародного жіночого дня.

Привітання жінкам підприємства з нагоди Міжнародного жіночого дня.

Шановні жінки!

З першими теплими промінцями сонця на початку березня приходить у наші родини особливий настрій пов’язаний з пробудженням природи після холодної зими. Весна дарує нам додатковий оптимізм та надію на краще життя. А ще в ці дні  лунають найтепліші слова на адресу Жінки!

Віки і тисячоліття світової історії осяяні жіночою мудрістю та ніжністю, чарівністю та красою. І тільки завдяки вашій життєвій силі, насназі та довготерпінню з віку у вік продовжується рід людський на землі. Матір, сестра, кохана – жіноча присутність супроводжує нас до останнього подиху. І якщо краса порятує світ, то це буде ваша краса.

Дорогі наші жінки, найпривабливіші і найдорожчі! Любі наші дружини, дочки, матері, тещі, подруги і всі-всі представниці прекрасної статі! Вітаємо вас з Міжнародним жіночим днем! Бажаємо всім вам, щоб ваші серця належали тим, хто любить і обожнює вас, щоб кожен день Ви відчували турботу, відданість, вірність, допомогу і підтримку! Кохайте самі і будьте завжди коханими, залишайтеся такими ж неповторними, ніжними і теплими!

Беззаперечно, що Ви – найдорожче, що є в житті чоловіків. Охоронниці домашнього вогнища, берегині роду людського, Ви народжуєте і виховуєте дітей, передаючи від покоління до покоління українські традиції високої духовності, культури, працьовитості. Щедрість ваших душ зігріває, сила духу – захоплює, а краса – вселяє віру в майбутнє.

У цей святковий день чоловічий колектив «Першого київського машинобудівного заводу» бажає всім вам міцного здоров’я, довічного щастя, шаленого кохання та родинного добробуту. І нехай виконуються всі мрії, адже бажання кожної жінки – закон, якому ми, чоловіки, з радістю коримося!

Правління Акціонерного товариства

«Перший київський машинобудівний завод»

Заводський хор

Заводський хор

Наш завод завжди славився традиціями. В першу чергу вони стосуються виробничої діяльності чи робітничих династій. Але у дружньому колективі легко не тільки працювати але й відпочивати. Напередодні свят робітників запрошували на святковий концерт. Обов’язковим атрибутом якого булв… абсолютно вірно! Виступ заводського хору. Це вже стало сталою традицією, якій вже понад 40 років.

Сьогодні, в період карантину та соціальних обмежень, але все ж таки напередодні різдвяно новорічних свят давайте піднімемо святкровий настрій та згадаємо цікаві історії пов’язані з заводським хором!

Володимир Павлович Ільченко , ветеран підприємства (з 1964 року). Стаж роботи на більшовику 33 роки.

  • Доля заводського хору невід’ємно пов’язана з історією нашого підприємства. І в першу чергу це історія наших робітників, які були і залишаються основою цього колективу.

На завод я прийшов у квітні 1964 року після закінчення Київського політехнічного інституту. Починав свою діяльність токарем, потім став слюсарем, майстром…

Старожили добре знають, що історичне першоджерело нашого хору знаходиться у колишньому Будинку культури «Більшовик». Саме там почали збиратися майстри хорового співу. На початку 70-х років минулого століття хором керував Зіновій -Богдан Богданович Антків. Цей талановитий диригент у 1969 році закінчив Львівську консерваторію і згодом очолив наш хоровий колектив. Про Богдана Богдановича (а саме так ми його називали) у хористів з нашого заводу були самі найкращі спогади. Жаль, що у 1984 році він покинув наш колектив. Але пропозиція була варта того. Талановитому дирегенту запропонували очолити чоловічу хорову капелу імені Левка Ревуцького. Там і розцвів талант цього майстра. Понад чверть століття він керував цим знаним колективом.

Але повернемося до нашої історії. У 1977 році я вперше прийшов на репетиції у Палац культури і ані дня не пожалкував, що зробив тоді такий вибір.

У 1979 році на заводі створюється власний хор. І це було не спонтанне рішення. Вже тоді у кожному цеху існували колективи самодіяльності, існував власний жіночий ансамбль. Тому ідея з власним хором була сприйнята цілком позитивно. Крім того, на момент створення власного колективу, хор у Будинку культуру приблизно на 70% складав з заводчан. Так що всі організаційні процеси пройшли безболісно.

Новий статус дав поштовх до нових творчих вершин. Хор, який до речі, налічував у різні часи понад 40 осіб  багато виступав, нас запрошували на різні урочистості, а географія поїздок різноманітніша. Але завжди на першому місці були свята на заводі. Ми виступали на всіх заводських концертах, а особливо любили новорічні свята. Це була особлива пора року і ми робили сюрпризи для заводчан, що мешкали поруч з заводом. Переодягнувшись в національні костюми ми ходили в гості та співали різдвяні колядки та українські народні пісні. Задоволення отримували всі: і ті хто співав і ті для кого співали і сусіди які ставали невольними слухачами. Завжди отримували подяку і нас запрошували до святкового столу. Безумовно, що святковий настрій після кількох поздоровлень ставав ще краще!

Але є у Володимира Павловича історія, яка напряму пов’язує його родину і заводський хор. У 1983 році хор перебував з виступами в Тернопільській області. Після короткого відпочинку автобус з колективом направився до Львова. І тут Володимир Павлович звернувся до колег з проханням. Неподалік, у селищі Кобзарівка Зборівського району похований батько, який у 1944 році загинув у боях з фашистами під час Львівсько-Сандомирської операції.

– Я попросив колектив заїхати на могилу, де похований мій батько старшина Павло Степанович Ільченко. Він та ще 500 воїнів загинули на цій ділянці фронту у липні 1944 року під час наступальних боїв. Звичайно колектив погодився і вже скоро ми опинилися біля пам’ятника. І тоді з особливим настроєм наш хор заспівав «Степом, степом…» Це було настільки зворушливо, що цей момент я запам’ятав на все життя!

Що таке справжній колективний спів заводчани несподівано продемонстрували в несподіваному місці. Повертались ми з репитиції і у метро під час спуску на ескадаторі хтось затиягнув пісню… Інші, звичайно підхопили… наш багатоголосий спів налякав чергову по станції, яка прибігла з кінця платформи думаючи що сталося надзвичайна подія. І коли побачила наші життєрадісні обличчя посміхнулася та пішла зустрічати черговий потяг метро.

– Бувають і зовсім непередбачувані несподіванки. Під час одного з виступів, коли ми співали «Мамину вишню» один з наших колпег так увійшов у образ, що оступився і впав. Ми ледве закінчили спів…. Нас розпирало від сміху…

Хор – це наша друга сім’я. Вона об’єднує та допомогає витримати життєві іспити… І обов’язково під час заводських концертів ми співаємо наш заводський гімн.

І не збиваючи тембр голосу Володимире Павловичу затягнув:

На колишній Шулявці-

Легендарній робочій заставі,

Де новітній проспект

Прапорові розвішав шовки….

Село Кобзарівка Зборіський район Тернопільської області. Під час прориву липні 1944 року під Бродами Павло Степанович

Понад 500 похованих

В очікуванні змін. Кардинальних

В очікуванні змін. Кардинальних

Нещодавно на нашому підприємстві відбулася позачергова конференція трудового колективу. Працівники давно чекали на цей захід з багатьох причин. В першу чергу це стосується подальшої долі заводу, який за рішенням Уряду має бути приватизований. Фонд державного майна, як уповноважений орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, має підготувати всі умови цього процесу. Тому логічно, що на позачергову конференцію були запрошені представники Фонду, які не тільки вперше публічно оприлюднили основні позиції майбутнього приватизаційного процесу, але й відповіли у межах своєї компетенції на актуальні питання, які турбують заводчан.  Очолював групу посадовців Ігнатовський Сергій Юрійович – заступник Голови Фонду Державного майна України.

Розмова вийшла довга та непроста. Залишаючи за рамками матеріалу емоційну складову, редакція приводить основні тезиси, які були оприлюднені виступаючими.

Скрипка Валерій Анатолійович – Голова заводського комітету та профспілкового комітету підприємства

– Насамперед хочу зазначити, що позачергова конференція трудового колективу, яка пройшла на заводі за участі представників Фонду державного майна, мала абсолютно легітимний характер. Зареєстровані делегати складали більшість трудового колективу. Всі рішення затверджувалися за результатами індивідуальних голосувань делегатів.

Серед людей панує занепокоєння

– Протягом короткого періоду часу я побував у всіх підрозділах заводу, особисто розмовляв з багатьма заводчанами і відповідально зазначаю: серед людей панує хвилювання та занепокоєння у зв’язку з рішенням Фонду  державного майна виставити завод  на приватизацію.

В чому джерело зневіри? На сьогоднішній день у працівників існує дуже багато питань, на які немає конкретних відповідей. Як здійснюватиметься приватизація, що буде з молодими спеціалістами та працюючими пенсіонерами? Чи є плани у керівної ланки заводу погасити найближчим часом багатомільйонні борги або цей фінансовий тягар  покладуть на плечі нового власника? Особливо турбує заводчан погашення підприємством заборгованості по єдиному соціальному внеску! Яка кадрова політика на найближчу перспективу?

Процес руйнації йшов не одне десятиліття

– Моральна атмосфера, яка панує сьогодні на підприємстві має свої, так би мовити, історичні корені. Не одне десятиліття у наших людей накопичувалася недовіра як до Фонду державного майна, так і до наглядової ради підприємства. Її склад періодично змінювався, але користі від цього органу не було жодної.

Керівники різних рівнів та рангів дивилися та дивляться на завод та його активи через призму власного збагачення. Хотів би помилятися, але факти говорять протилежне. 

Невеличкий екскурс у минуле. Після корпоратизації підприємства в 1995 році, всі заводські акції були передані у Фонд державного майна. Заводчани від цього «кульбіту» абсолютно нічого не отримали. Обдуреними залишилися ті, хто віддав будівництву та розвитку заводу найкращі роки життя та власне здоров’я! Далі – більше: Фонд держмайна невдовзі приймає рішення про приватизацію тодішнього «Більшовика».

У вересні 1995 року Верховна Рада включила завод у перелік підприємств, які не підлягають приватизації. Ситуація була поставлена на своєрідну паузу. Але у листопаді 1996 року парламент знову виключив наше підприємство з цього списку…

І тут почалося саме цікаве! Фонд державного майна та наглядова рада так керували «Більшовиком», що ми пережили і зміну статутного фонду, і зменшення кількості акцій, побачили відчуження заводського майна у різний шахрайський спосіб… Справедливе зауваження: а де був колектив? Відповідаю: нас виключили з будь-яких процесів, ми нічого не знали про розвиток негативних для заводу подій. Ми дізнавалися про це тільки постфактум, коли шахрайські схеми оприлюднювали правоохоронні органи або засоби масової інформації. Тому правильну відповідь необхідно шукати у Фонді державного майна, який володіє 100% акцій заводу та у наглядовій раді, яка скоріше нагадує рудимент, ані ж дієвий орган.

Не треба бути глибоким аналітиком, щоб зрозуміти, що кожен директор, як правило аферист, приходив на завод, відкушував ласий шмат  і уходив… Якби в тюрму…. на якусь іншу теплу посаду. От така була кадрова політика Фонду держмайна та наглядової ради. Так захищали наші інтереси.

Колектив вимагає справедливості

– Виходячи з вищевикладеного ми вимагаємо звіту наглядової ради, оприлюднення та детального роз’яснення плану майбутньої приватизації. Нам сьогодні потрібна справедливість. Хочу донести загальний меседж: ми не проти приватизації, але вона повинна бути цивілізованою з чіткою та прозорою програмою. Шахрайські схеми в прямому сенсі доб’ють завод і його просто знищать під корінь. Який інвестор захоче вкладати гроші в незрозумілий проект? 

Крім того, колектив повинен приймати безпосередню участь у процесі підготовки до приватизації. На жаль, мусимо констатувати, що загальна позиція Фонду держмайна по відношенню до нашого підприємства не змінилася. Наведу приклад: декадна нарада на початку грудня 2019-го року почалася досить дивно. Заходить симпатичний чоловік і з порогу заявляє: «Білоскурського зняли. Я ваш новий директор. Готуватиму завод до приватизації…» В залі гробова тиша. Як це сприймати: розіграш, чий-то невдалий жарт, а може він самозванець, а може спостерігаємо кримінальний захват підприємства… А може дійсно новий директор… Розумій як хочеш…

Перші емоції уляглися, ситуація прояснилася, але висновок такий: це ж треба так зневажати кожного з нас, щоб не прийти на завод представнику Фонду держмайна, представити нового керівника, розповісти про його досягнення на попередніх посадах, викласти програму дій на найближчу перспективу. Так прийнято у цивілізованому суспільстві. Тим більш, що мова йде про майбутню приватизацію.

Позиція колективу

Рішенням загальних зборів профком направив у Фонд держмайна офіційний лист з вимогою прозвітувати перед колективом про проведену роботу за останні п’ять років. У відповідь – звичайна бюрократична відписка. А в телефонному режимі мені повідомили: «відповідно до Положення, наглядова рада не зобов’язана звітувати колективу». Питання: а кому як не нам вони повинні звітувати. Трудовий колектив у заводських процесах  зайвий?

Крім того, листом, надісланим на підприємство, заступник Голови державного майна Сергій Юрійович Ігнатовський звернув увагу на те, що «дотримання та забезпечення інтересів трудового колективу з боку власника підприємства є одним з основних завдань наглядової ради». Хочеться у це вірити. Але факти говорять інше. Де був Фонд держмайна, де була наглядова рада, коли зростав борг по єдиному соціальному внеску, який на сьогоднішній день складає 25 млн. грн.?

Працівники недоотримають кошти по субсидіям та пенсіям, а також «мають» 2,5 роки вкрадених зі стажу. Люди нормально не можуть вийти на пенсію. Хто нестиме за це відповідальність?

І на останнє. У нас скасована рада директорів і знову створюється правління! І знову цей орган буде без представників трудового колективу!?

Наші вимоги

– Позачергова конференція трудового колективу своїм рішенням визнала роботу наглядової ради за п’ять останніх років незадовільною. Жорстко? Можливо! Але справедливо!

Ми вимагаємо включити до складу комісії з приватизації та комісії по формуванню умов приватизації представників трудового колективу. Крім того, вважаємо що заводчани повинні бути присутніми у новому складі наглядової ради підприємства.

Важливе питання – продаж цеху № 5. Ця проблема матиме своє рішення і місто купить цю будівлю задля завершення  будівництва транспортної розв’язки. Колектив вимагає, щоб першочергово був погашений борг у Пенсійний фонд у розмірі 25 мільйонів гривень.

Крім того, своїм рішенням, позачергова конференція пропонує новому керівництву заводу розробити до кінця поточного кварталу програму розвитку заводу. Ми повинні розуміти в якому напрямку рухатиметься підприємство до початку самої приватизації. Сьогодні завод має замовлення, люди хочуть працювати та отримувати гроші. В цьому аспекті ми закликаємо керівництво розглянути можливість щодо переведення підприємства на п’ятиденний робочий тиждень з дотриманням 40-годинного робочого графіку.

Підприємство не повинно залишатися осторонь і при звільненні людей. Ми пропонуємо керівництву запровадити з нового року грошову компенсацію при звільненні працівника у розмірі трьох окладів. Сподіваємося також, що керівництво підпише з трудовим колективом колективний договір, прийнятий на загальних зборах 24 грудня. 

Підсумовуючи сказане, все ж таки сподіваємося, що Фонд державного майна змінить свою позицію та перебудує свою роботу з трудовим колективом нашого заводу. Прикро було спостерігати, як делегація Фонду передчасно покинула збори, не вислухавши рішення, яке виносилося на голосування. Принаймні  дуже хочеться вірити у подальшу продуктивну співпрацю.

Ігнатовський Сергій Юрійович – заступник Голови Фонду державного майна України

Правовий аспект

– Фонд Державного майна – це державна установа, завданням якої, в тому числі, є продаж державної власності. Якщо вона передається у Фонд для реалізації, то наше завдання – продаж цього майна приватному власнику у визначений законодавством спосіб. На сьогоднішній день держава визначила, що «Перший київський машинобудівний завод», серед багатьох інших  підприємств, повинен бути проданий.

Виконання цього рішення – є і моїм обов’язком. І воно буде виконуватися. Якщо хтось не згоден, є законні можливості оскаржити це рішення, в тому числі, у судовому порядку.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України.

Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

                       Закон України «Про Фонд державного майна України»

Механізм приватизації

– Вітчизняним законодавством визначений механізм приватизації. Він залежить від загальної вартості активів. Існує велика або мала приватизація. Останній варіант – це коли ціна об’єкту продажу по балансу не менше 250 млн. грн. Все що більше зазначеної суми – велика приватизація.

Щодо малої приватизація. Є платформа ProZorro, за допомогою якої об’єкт, майно або контрольний пакет акцій виставляється на електронний аукціон. Все відбувається в анонімному режимі, ми не бачимо хто в процесі приймає участь. Фонд також ніяк не впливає на остаточну ціну продажу. Принцип простий: хто дав більше грошей – той переможець.  

Разом з тим, є обов’язкові умови, які висуваються потенційним покупцям: це соціальний та екологічний аспекти. Ще одна важлива умова – погашення покупцем існуючої заборгованості. Як правило – вона існує.

Такі ж умови притаманні і великій приватизації. Але механізм продажу інший. «Перший київський машинобудівний завод» є об’єктом великої приватизації. Вартість акцій підприємства по номіналу на сьогоднішній день становить 400 млн. грн.

Відповідно до існуючого законодавства, в цьому випадку приватизація відбувається за допомогою радника з приватизації. Його призначає  Кабінет міністрів за результатами конкурсу. Фонд державного майна до цієї процедури не має жодного відношення. По суті, це своєрідний захист від звинувачень в упередженості в прийнятті подальших незалежних рішень.

Після призначення, радник повинен допомогти Кабінету міністрів підготувати підприємство до приватизації. Вона заключається в тому, щоб зробити об’єкт приватизації більш привабливим для інвесторів, знайти потенційних покупців, які б погодилися  вкласти гроші в об’єкт продажу.

Разом з тим, Фонд державного майна зацікавлений в справедливому продажі визначених об’єктів приватизації. Наведу факт: за 5 місяців 2020 року Фонд продав більше об’єктів ані ж за 2018 та 2019 роки разом узяті. Відповідно і грошей у державний бюджет надійшло більше.

Після того, як радник збере та систематизує всю наявну інформацію, він подає результати своєї роботи Кабінету міністрів. Фонд держмайна приймає участь у підготовчих процесах, але у якості звичайного члена комісії. Фінал цієї роботи: радник пропонує Кабінету міністрів стартову ціну за підприємство. З одного боку ця сума повинна бути цікавою для потенційного покупця, з іншого – стартова ціна має бути справедливою. Наведу приклад: об’єкт малої приватизації, який нещодавно був виставлений на продаж Фондом держмайна при стартовій ціні 600 тис. грн., був проданий за 32 млн. грн.

«ПКМЗ»: приватизація – це процедура

– Що стосується «Першого київського машинобудівного заводу», то на сьогоднішній день Фондом державного майна оголошено конкурс на заміщення посади радника. Продаж цього підприємства непросте завдання і за моїм баченням цей процес займе не менше одного року. Ключові рішення по процесу приватизації прийматиме Кабінет міністрів України.

Хочу окремо зазначити, що діюче на сьогоднішній день законодавство не передбачає включення до складу комісії по приватизації підприємства членів трудового колективу. Разом з тим, для плідної комунікації з майбутнім радником по приватизації підприємства, від трудового колективу може бути призначена відповідальна особа. Спектр цієї співпраці широкий: опитування працівників, зустрічі з трудовим колективом або потенційними покупцями для розуміння їхньої логіки щодо майбутнього заводу. Це справедлива вимога, адже на продаж виставляється не тільки 100% акцій підприємства, але й, вибачте за таке формулювання, колектив заводу. Мова йде, крім іншого, про майбутнє кожного з вас.

Крім того, діюче законодавство не передбачає емісію акцій для трудового колективу. На продаж будуть виставлятися акції які вже існують. При чому єдиним пакетом. Інших варіантів не існує. 

Хочу заспокоїти всіх присутніх та відповідально зазначити, що поки завод є власністю держави, виробництво ані скорочуватиметься ані звертатися не буде. Важливий аспект: під час приватизації процес банкрутства заводу неможливий. Це гарантує діюче законодавство.

Соціальні гарантії як умови приватизації

– Держава не є ефективним власником або менеджером. Разом з тим Фонд державного майна сподівається, що після приватизації виробництво буде збережено. Інше питання – де воно розміщуватиметься. Покупець у подальшому вирішуватиме чи буде воно винесене за місто, чи перенесене у інше місце. Я особисто дуже хочу, щоб однією з умов приватизації був пункт щодо збереження виробництва. Адже це збереження робочих місць та регулярна сплата податків у бюджет.

Законодавство не передбачає механізм якоїсь компенсації працівникам після приватизації підприємства. Але умови приватизації можуть включати в себе певні соціальні гарантії. Це дуже важливий чинник і Фонд державного майна звертатиме особливу увагу на виконання таких положень.

Цех № 5: ціна має значення

– Фонд державного майна знаходиться у постійному діалозі з Київською міською державною адміністрацією. Місто розвивається, стає більш сучасним, нова транспортна розв’язка вкрай необхідна столиці. Ви знаєте, що п’ятий цех тривалий час не працює. Для підприємства він вже не потрібен. Будівля знаходиться у довготривалій оренді. У разі продажу цього цеху, розглядається питання переїзду орендатора в інше приміщення.

Однак всіх турбує головне питання: ціна за якою Фонд погодиться продати цех, а столична влада – придбати його. Ми боремося за реальну ринкову вартість. Це дасть можливість погасити велику заборгованість підприємства, в першу чергу, по єдиному соціальному внеску. Як це важливо для заводчан – пояснювати немає необхідності. Кожен з працюючих пенсіонерів погодиться зі мною. Тому хочу присутніх запевнити, що ми маємо тверду позицію і ніяких неадекватних пропозицій не розглядатимемо. Ціна повинна бути справедливою.

Довідково:

11 грудня 2019 року постійна комісія Київської міської ради з питань транспорту, зв’язку та реклами голосувала за проект рішення щодо викупу п’ятого цеху Першого київського машинобудівного заводу (колишній завод «Більшовик»), розташованого на проспекті Перемоги 49/2. Знести цех необхідно, щоб розпочати другу чергу будівництва Шулявського шляхопроводу.

* * *

Перший заступник голови КМДА Микола Поворозник коментуючи ситуацію щодо цеху заводу: «Фонд державного майна України оцінив вартість цеху №5 «Першого київського машинобудівного заводу» у 700 млн. грн. Проте місто не буде платити завищену ціну». За словами Поворозника, місто очікує на оцінку вартості будівлі цеху, яку проведе сертифікований експерт.

«Одразу після цього ми зможемо викупити майно, знести його та продовжити реконструкцію шляхопроводу. Ми плануємо «придбати» це майно за рахунок боргу перед містом АТ «Перший київський машинобудівний завод», який виник у результаті використання землі, яка є власністю міста, і наразі складає понад 214 млн грн», – підкреслив Микола Поворозник.

Афера чи аукціон?

– Фонд державного майна дізнався про аукціон, який проводив «СЕТАМ» 7 жовтня 2019 року, тобто в день проведення торгів. Завадити або відмінити цей процес ми фізично не встигли. Разом з тим, Фонд оперативно подав відповідне клопотання до суду. Це зробив і завод. На сьогоднішній день встановлена «схема» за якою вдалося провести цей аукціон. Наразі з цим розбираються правоохоронні органи.  

Довідково:

За інформацією «СЕТАМ», на аукціонах, що відбулися 7 жовтня 2019 року, були виставлені нежитлові приміщення заводу загальною площею 6400 кв.м, в тому числі два цехи – №14 і №10 – площею 2350 кв. м. і 2150 кв. м, західна прохідна (1000 кв. м) склад двигунів (474,8 кв.м.) та киснева газова станція (392,5 кв.м), що розташовані за адресою проспект Перемоги 49/2.

Лот проданий на аукціоні за 23,54 млн грн.

За оцінкою Голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка «незважаючи на накладений на все майно підприємства податковий арешт, одна з районних виконавчих служб Черкаської області пустила з молотка частину приміщень заводу». Крім того, очільник Фонду зазначив, що «ми зробимо все, щоб зупинити ці грабіжницькі по відношенню до держави дії».  

Нагальні питання

Серед питань, які задавали делегати конференції варто виділити:  погашення заводських боргів (на першому плані – єдиний соціальний внесок); відповідальності за прийняття рішень Наглядовою радою підприємства та прозорість у діяльності цього органу; забезпечення ритмічної роботи заводу у період підготовки до приватизації; безумовне залучення коштів від здачі в оренду заводських приміщень в бюджет підприємства; подальша підтримка ветеранської організації (можливість безперешкодно проводити засідання Ради ветеранів у визначених приміщеннях заводу), тощо.

         Крім того, маємо надію, що все ж таки зрушиться з «мертвої точки» питання щодо списання фізично застарілого обладнання та такого що має непридатний стан. Цій проблематиці вже понад 12 років. Представники Фонду державного майна запропонували інвентаризаційній комісії підприємства провести аудит непрацездатного обладнання, скласти документ та подати на розгляд керівництву заводу. Після узгодження результатів, документ подається на розгляд Наглядовій раді. Після проходження цієї процедури, зазначене в актах майно може бути реалізоване як металобрухт або у вигляді запчастин.  Гроші, які будуть отримані від цієї реалізації підуть на погашення заборгованості.

«Борітеся – поборете!»

Коли номер готувався до друку, підприємство отримало офіційний лист з Фонду державного майна. Це відповідь на звернення від 17 січня 2020 року щодо надання згоди на укладення та підписання Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом АТ «ПКМЗ» на 2020 рік. Зокрема у документі зазначено, що «відповідно до статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників , обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Зважаючи на вищевикладене та відповідно до статуту АТ «ПКМЗ», питання щодо затвердження умов Колективного договору не належить до компетенції наглядової ради».

Крім того, один з пунктів проекту Колективного договору пропонується викласти в такій редакції: « Із врахуванням зазначеної вище мети Адміністрація може безкоштовно виділяти не менш як 5% (п’ять відсотків) від загальної площі житлових приміщень, що побудовані на території АТ «ПКМЗ» або інших ділянках м. Києва та областей України та є власністю АТ «ПКМЗ», на забезпечення працівників підприємства, які перебувають на квартирному обліку АТ «ПКМЗ», у разі погодження такого право чину відповідним органом управляння товариством».

P.S. Будемо відвертими: багато працівників сподівалися, що наш завод залишиться у державній власності і поступово відновлюватиме повноцінне виробництво. Незважаючи на боргову «яму», у яку затягували завод протягом не одного десятиліття.

Інші твердо переконують опонентів, що приватизація – неминучий процес і тільки він зможе дати новий поштовх у розвитку заводу. Щоб вийти на пристойний рівень необхідні чималі інвестиції. Їх зможе дати тільки приватний інвестор.  

Кожен по-своєму правий. «Держава поганий менеджер» – так було заявлено нам на зборах. І це дійсно так. Тому прийняте на державному рівні рішення необхідно буде виконувати відповідно до визначеної процедури. Подобається воно нам або навпаки.

З іншого боку скептики приватизаційних процесів наводять чимало прикладів не приватизації, а такого собі пограбування. Спочатку за безцінь скуповується об’єкт чи майно, потім порушуються визначені умови угоди, переробляються документи… і от на місці виробничого майданчика виростає черговий торгівельно-розважальний центр. А про людей ніхто і не згадує…

Тому побоювання  трудового колективу цілком логічні. Кожен заводчанин прагне справедливого та чесного підходу до процесу приватизації. Адже вирішується доля кожного працівника. Сподіваємося, що у своїй подальшій діяльності по відношенню до нашого підприємства, Фонд державного майна демонструватиме таку ж відкритість та прозорість, як  було на позачергових зборах.    

ЗАПРОШУЄМО ВІДПОЧИТИ НА БАЗУ «ДЕСНА»!

ЗАПРОШУЄМО ВІДПОЧИТИ НА БАЗУ «ДЕСНА»!

Кращий сімейний відпочинок, спортивна риболовля і прогулянки мальовничим лісом. База відпочинку «Десна» АТ “Перший Київський машинобудівний завод” розташована на березі річки Десна поряд з озером Пакал. Ви можете чудово порибалити та назбирати повні кошики ягід та грибів.

Літні будинки укомплектовані газовими плитами, холодильниками, меблями, посудом, постіллю. На території бази є свердловина артезіанської води, водосистема, душеві.

Зручності — на території бази.

Інфраструктура: дитячий та спортивний майданчики, магазин і базар в 150м від бази, автостоянка, прокат човнів.

Вартість проживання від 230 грн. на добу.

Проїзд: від метро Чернігівська до с. Євминка Чернігівської обл., автобус, маршрутне таксі.

Телефони:
(044) 456-42-19
(096) 210-11-25
(066) 756-89-77

ВІДПОЧИНОК НА МОРІ, ЧОРНЕ МОРЕ, С.М.Т. ЗАТОКА, БАЗА ВІДПОЧИНКУ.

ВІДПОЧИНОК НА МОРІ, ЧОРНЕ МОРЕ, С.М.Т. ЗАТОКА, БАЗА ВІДПОЧИНКУ.

Запрошуємо на базу відпочинку «Альбатрос» АТ “Перший Київський машинобудівний завод” , яка розташована на косі протяжністю 20 км. між узбережжям Чорного моря та Дністровського лиману в с.м.т.Затока.
Літні будинки укомплектовані холодильниками, посудом, постіллю.
Інфраструктура: єсвердловина артезіанської води, спортивний майданчик, водосистема, душові, пляж (10 метрів від моря), дві автостоянки. В с.м.т Затока є кафе, ресторани, бари, кінотеатр.
Вартість проживання від 115 грн на добу.
Чудовий відпочинок вам гарантований.
Проїзд: Одесса, залізничний вокзал, маршрутне таксі, смт. Затока, вул. Приморська,5
Телефони:
(044) 456-42-19
(096) 210-11-25
(066) 756-89-77

Привітання жінкам підприємства з нагоди Міжнародного жіночого дня.

Привітання жінкам підприємства  з нагоди Міжнародного жіночого дня.

Шановні заводчанки!

Від керівної ланки «Першого київського машинобудівного заводу» та себе особисто прийміть найтепліші вітання з нагоди Міжнародного жіночого дня!

Цей весняний день несе у світ ніжність і красу, адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, – пов’язане з жінками.         Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ. Завдяки вашій природній силі, насназі та терпінню з віку у вік продовжується рід людський на землі. Ви є втіленням любові, вірності, ніжності, материнського тепла, ваша виваженість і мудрість є запорукою миру і злагоди.

Наш завод завжди славився працелюбними, красивими, відданими рідному колективу, працівницями. І ніякі перешкоди не можуть спинити наших заводчанок, щоб довести, що вони є найкращими на своїй ділянці роботи.

Безумовно, що вашою надійною опорою завжди будуть улюблений чоловік, здорові діти та дружна родина. Миру Вам, прихильності долі, щастя й радості на довгі й щасливі літа! Нехай ваше невичерпне багатство – одвічна жіноча мудрість, вміння розуміти і підтримувати, дарувати віру і любов розквітає новими барвами, наперекір усім перешкодам.  А ми, чоловіки, не втомлюватимуся захоплюватися жіночим вмінням прощати, любити й чекати!

Т.в.о. Генерального директора

АТ «Перший київський машинобудівний завод»

Валерій Заєц

Свято очима жінки. Задорожна Оксана, заступник начальника відділу технічного контролю.

Свято очима жінки. Задорожна Оксана, заступник начальника відділу технічного контролю.

Скільки існує людство, стільки триває дискусія про роль і місце жінки у суспільстві. Одні підтримуються позиції, що природа надалі жінці унікальну можливість: кохати, бути коханою, народжувати дітей… одним словом займатися суто сімейними справами.

Інші – навпаки! Жінка не гірше за чоловіків опановує професії, а у деяких і перевершує сильну стать. Крім того, вона більш дисциплінована, зосереджена, відповідальна… 

– Ще у 11-му класі я вирішила, що стану інженером. У Київському політехнічному інституті, де я навчалася, з 25 осіб моєї групи, лише шість були дівчата. Я б і сьогодні не змінила свого рішення. Вважаю, що незважаючи на вибір професії, власна успішність залежить повністю від особистих життєвих та професійних якостей.

Навчаючись на п’ятому курсі інституту я влаштувалася на роботу на наш завод. Спочатку, і це природно як для молодого спеціаліста, у мене була стресова ситуація. Ти виходиш, скажімо так, зі звичного ритму життя і мусиш перебудувати свою зону комфорту. Крім того, специфіка відділу технічного контролю передбачає велику відповідальність. Власний підпис має велику професійну вагу. Ти особисто перевіряєш якість вхідної та вихідної продукції і помилка може дорого обійтись як підприємству так і собі особисто. Але перші переживання пройшли швидко адже я потрапила у колектив де навчають, поважають, прислуховуються до твоєї думки та дають професійні поради.

Мені здається, що у світі вже стерлися застарілі поняття про суто жіночі або чоловічі професії. Наприклад, всі знають, що найбільш успішні кухарі – чоловіки, хоча вважається що це жіноча справа. У сім’ях  частіше всього варить той же борщ саме жінка. Але на практиці – інакше.

Світ багатий на стереотипи. Наприклад один з досвідчених викладачів інституту де я навчалася ані за що не погоджувався з думкою, що жінка здатна опанувати таку науку як опір матеріалів. Вважав, що її місце у вирішенні господарських справ. Я особисто спростувала його думку, вивчивши досконало предмет.

Самостійне життя, яке почалося після вступу у вищий навчальний заклад і переїзд у Київ з рідної домівки, змінило мене. Ти думаєш інакше, плануєш власний учбовий та вільний час, розмірковуєш над власною кар’єрою і професійним вдосконаленням.

Вважаю, що кожна людина, незалежно від статі, має всі шанси на успіх у житті. Це залежить від власних здібностей, характеру, багажу набутих знань, бажання йти вперед, не зупинятися на досягнутому. І… не останнє місце посідає удача. Вона теж має право на існування.

Що ж стосується 8 березня, то, звичайно, для дівчат це особливий день. Хочеться почути гарні і теплі слова, відчути увагу до себе. Кожна жінка хоче бути коханою і потрібною. І не тільки в цей весняний день але й в інші дні року!      

Загалом є про що поговорити напередодні Міжнародного жіночого дня. Саме 8 березня 1857 року американські текстильниці вийшли на страйк вимагаючи рівні з чоловіками права. Ми поцікавилися у наших працівниць, як вони бачать роль і місце жінки у сучасному світі. 

Свято очима жінки. Сундугей Любов Миколаївна, майстер механо-складальної дільниці №4

Свято очима жінки. Сундугей Любов Миколаївна, майстер механо-складальної дільниці №4

Скільки існує людство, стільки триває дискусія про роль і місце жінки у суспільстві. Одні підтримуються позиції, що природа надалі жінці унікальну можливість: кохати, бути коханою, народжувати дітей… одним словом займатися суто сімейними справами.

Інші – навпаки! Жінка не гірше за чоловіків опановує професії, а у деяких і перевершує сильну стать. Крім того, вона більш дисциплінована, зосереджена, відповідальна… 

Загалом є про що поговорити напередодні Міжнародного жіночого дня. Саме 8 березня 1857 року американські текстильниці вийшли на страйк вимагаючи рівні з чоловіками права. Ми поцікавилися у наших працівниць, як вони бачать роль і місце жінки у сучасному світі. 

– В перший день роботи на заводі мене привели в ливарний цех. Тоді він працював у три зміни і рахувався найбільш важливою та важкою виробничою ділянкою. Там я вперше побачила як величезний ківш з гарячим металом розливається по формах. Начебто у прискореній відеозйомці цей метал викидав іскри на кшталт новорічного феєрверку. Від величі цього дійства дух захоплювало. Придивившись я побачила, що цим 20-тонним ковшем за допомогою цехового крану у спеціальній кабіні, яка знаходилася під стелею, керувала молода дівчина. Вона вправно та точно робила свою роботу. Я була здивована, адже раніше думала, що саме чоловіки можуть виконувати цю надскладну роботу. В цю мить навіть з’явилася певна гордість за цю дівчину. Крім того, в цьому ж цеху я побачила двох молодих жінок одягнених у заводські костюми зварювальників. Вони щось обговорювали, а спеціальні захисні маски на їх головах виглядали для мене досить незвично. Саме тоді в моїй свідомості переломилися стереотипи щодо місця жінки в промисловому виробництві та з’явилася певна гордість: жінки справно працюють на рівних з чоловіками. Скажу більше: цей цех став першим місцем моєї роботи, дав впевненість та неоцінений досвід у подальшій заводській кар’єрі.

         Окремо хотіла сказати і про цех №30. Він був на заводі особливим. Його ще називали молодіжним, адже він складався виключно з молодих кадрів. І дівчат там було дуже багато. Вони працювали пліч-о-пліч з хлопцями, опановували різні професії. І саме з цих дівчат згодом виростали справжні професіонали робочих професій, які потім ставали гордістю нашого заводу.

Крім того, дівчата були технологами, талановитими конструкторами, ставали начальниками дільниць. Жінки очолювали заводську лабораторію. Я сама починала з робочої спеціальності, навчалася, опанувала ливарне виробництво, згодом стала начальником планово-розподільного бюро. Так що в часи моєї молодості жінки не відчували ніякої дискримінації! Все залежало від бажання людини.

Але я б хотіла окремо сказати про ту частину жіночого життя, яка проходить за межами заводської прохідної. Жінка у моєму уявленні – це берегиня домашнього вогнища, турботлива мати, кохана дружина. Сама природа заклала ці якості у сутність жіночої долі. І це залишиться у прекрасної половини людства назавжди, незважаючи на часи, життєві обставини або досягнення науки та техніки!

Сьогодні роль жінки у сучасному світі значно вища і відповідальніша. Жінки більш розкуті, багато часу приділяють навчанню та самореалізації у професії, прагнуть бути фінансово незалежними. Разом з тим, жінка залишається жінкою, яка потребує підтримки, любові, тепла. Тому, звертаючись до наших чоловіків, наведу слова одного вірша: 

Не шукайте кращу жінку

По світам ви марно,

Де таку, як українка,

Ви знайдете гарну!

Підсумки 2019

Підсумки 2019

Напередодні новорічних свят  підприємство підводить підсумки року. Кропіткий аналіз дає можливість оцінити досягнення, окреслити існуючі проблеми та замислитися над реалізацією існуючих планів.

Фінансова складова

Почнемо з заробітної плати. Вона планово нараховується і  виплачується в рамках діючого законодавства та вимог Державного бюджету. Так, на сьогоднішній день працівникам виплачено  19 млн. 889 тис. грн. заробітної плати.

Необхідно відмітити, що середня заробітна плата по підприємству протягом року планово зростала. Якщо у січні вона складала 4832 грн., то у листопаді – 7363 грн.

Виплата єдиного соціального внеску до держбюджету склала 4 млн. 354 тис. грн., податок з доходів фізичних осіб – 3 млн. 621 тис. грн.

Другий блок фінансової діяльності – це капіталовкладення та модернізація обладнання. Річний обсяг капіталовкладень склав 6 млн. 769 тис. грн., а на поточні ремонти заводського устаткування було витрачено 700 тис. грн. Планова виробнича робота дозволила виготовити та реалізувати продукції на 11 млн. 87 тис. грн. Крім того, в цю суму не входять замовлення, які сьогодні є у виробництві. Також, за звітній період надано виробничих послуг на 4 млн. грн. 

Підсумовуючи річну діяльність у фінансово-економічній сфері необхідно зазначити,  що за 2019 рік заводом отримано загального доходу на 70 млн. 708 тис. грн.

Комунальні нарахування.

Борги виплачені  

У 2019 році завод перерахував за електрику 11 млн. 659 тис. грн. За воду  протягом року сплачено 942 тис. грн. Необхідно відмітити, що цього року підприємство повністю розрахувалося з боргами минулих періодів за комунальні послуги і сплачуватиме лише поточні рахунки. 

Номенклатура виробництва

Незважаючи на певні об’єктивні труднощі, втратою багатьох ринків збуту, підприємство поступово повертає втрачені зарубіжні ринки та шукає замовників всередині країни. Завод налагодив партнерські відносини з вітчизняними підприємствами гірничо-видобувної промисловості. СКБ заводу цього року розробило окремі вузли та обладнання для шахти  «Покровське». Конструктори виробили вузли для гідродомкратів та пневмоциліндрів. А для шахтного комбайна цього підприємства – окремий редуктор, привод затвору для спеціального шахтного обладнання та два окремих редуктори з різним передаточним числом.

Також для підприємства гірничо-видобувної промисловості виготовлена конструкторська документація для кількох видів роликів. Для іншого замовника зроблені розрахунки для ножичного підйомника з платформою 3200х1700мм.

Також, СКБ розробило документацію шнек – черв’яка діаметром 125 мм для переробки поліетилену для запорізького кабельного заводу. А для іншого підприємства – окремі вузли і деталі для ремонту сільськогосподарського обладнання і техніки, дробильного устаткування та обладнання для переробки відходів. 

Виконуються замовленні і для наших зарубіжних партнерів. Так виконана  документація верхнього вузла затвору з гідроприводом для гумозмішувача на 270 літрів по пропозиції підприємства із Шрі Ланки. Для іншого закордонного замовника розроблена конструкторська документація для редуктора БСМ-2 -56, який є частиною  гумозмішувача.

Виробнича практика

У цьому аспекті варто зазначити, що сьогодні замовлення на виробництво розписані на кілька місяців наперед. Якщо раніше початок року був не завантаженим замовленнями, то сьогодні вже у лютому-березні завод має відправити готову продукцію партнерам. Іншими словами, період новорічних свят буде для наших робітників коротким.

Що стосується суто виробництва, то сучасні економічні реалії потребують зовсім інших підходів до термінів виконання та якості роботи. Ці два показники сьогодні є домінуючими факторами у виробничій діяльності. Замовник вимагає високу якість та стислі терміни виконання. Інакше… інакше це потягне штрафні фінансові санкції за брак та зрив термінів поставок.

Тому на заводі були запроваджені маршрутні листи, за допомогою яких можна проаналізувати та прослідкувати весь виробничий процес замовлення. І робітник поставивши підпис у маршрутному листі під виконанням роботи несе персональну відповідальність за якість та терміни виконання завдання.

Проводилась планова робота щодо модернізації та ремонту виробничого обладнання. Цього року завод модернізував піч термообробки, певну кількість станків з ЧПУ. Крім того, були закуплені сучасні зразки вимірювальної техніки. Так за допомогою сучасного спектроаналізатора можна досконало дослідити структуру металу, завчасно виявити мікро тріщини, запобігти браку у виробництві.

Крім того у цьому році було закуплено нове різальне обладнання, розточні станки, зварювальні апарати.

Особлива увага приділятиметься замовленням, які стосуються зарубіжних ринків. В цьому плані робота просувається не так швидко. Втратити замовника значно легше аніж повернути довіру та втрачені ділові зв’язки.