У минулому номері газети ми торкнулися болючої проблеми, яка пов’язана з недостатком молодих робочих спеціалістів. Молодь нашого заводу поділилася думками, розповіла власне бачення змін, яке потребує навчання, практика на підприємствах, система працевлаштування. Торкнулися питань кар’єрного росту, рівня заробітної плати та соціальної підтримки.
Але це одна сторона пласту нагальних питань. Щоб зрозуміти всю проблематику, необхідно вислухати і більш досвідчених заводчан, які теж мають власну думку, своє розуміння рівня готовності молодих кадрів до практичної роботи. Тим більш, що саме робітники з великим трудовим стажем є наставниками молоді і як ніхто інший розуміють наявні проблеми.
Моїм співрозмовником став Микола Драник – електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування механоскладального цеху №1. І своїм місцем роботи Микола Васильович пишається, адже саме в цей цех він прийшов працювати юнаком понад 40 років тому. І сьогодні, вже у статусі досвідченого спеціаліста, передає молодому поколінню набуті за довгі роки праці практичні знання.
На початку розмови Микола Васильович показує лист-запрошення взяти участь у атестації випускників «Київського вищого професійного училища машинобудування та комп’ютерно-інтегрованих технологій». І це не випадковість, адже п’ятнадцять років Микола Драник є головою Державної кваліфікаційної комісії цього закладу та оцінює випускників за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Тому із навчання молоді й почали спілкування.
– Багаж знань у сьогоднішніх випускників у порівнянні з тими, хто випускався двадцять років тому, приблизно однаковий – говорить Микола Драник. – Змінилися підходи. Сьогодні юнаки, в-першу чергу цікавляться рівнем оплати праці та умовами роботи. Вони більш гнучкі, нову інформацію засвоюють швидко, реакція миттєва. Раніше превалювало бажання отримати більше знань та мати ясну перспективу.
Загалом, на переконання Миколи Васильовича, весь ланцюжок середньої освіти потребує сьогодні змін. Наприклад, більшість профільних технічних навчальних закладів поряд зі зварювальниками чи наладчиками обладнання, набирають групи кухарів чи кондитерів. «Ситуація така, що загальна направленість навчання розмивається, суто робочі спеціальності не превалюють у професійних училищах» – говорить Драник.
І такий стан справ виник не випадково. Склалося стійке помилкове уявлення, що, наприклад, кухарем бути значно престижніше ніж зварювальником. Тому, навчальні групи, де вчать робочим професіям, не заповнюються і вони… не створюються. З іншого боку, училищам необхідно функціонувати, тому не від гарного життя вони частково змінюють профорієнтацію.
– Формування зрілого майстра залежить і від того у чиї руки він потрапить у якості практиканта. Чимало юнаків жалілися, що їх особливо ніхто не чекає на підприємствах, – говорить Микола Драник. – Ними ніхто не займається або направляють на низько кваліфіковану роботу на кшталт прибирання території.
Дійсно, після такого «теплого прийому» і очі не горять і бажання зникає… «Що стосується мене, а наставництвом я займаюся з 1986 року, як став бригадиром, то кожен на заводі знає, що учні у мене на практиці займаються справою, я передаю їм свій досвід, вчу нюансам професії. І ніяких відволікань на те, що немає прямого відношення до навчання та виконання практичних завдань» – зауважує Микола Васильович.
За переконанням наставника, необхідно, якщо є можливість, брати якомога більше молоді на практику. Звичайно, певний відсоток практикантів не витримає перших виробничих іспитів. І це звичне явище. Але інші обов’язково виростуть у справжніх майстрів.
Крім того, Микола Васильович вважає, що технічна інформація, на яку спирається молодь, у суто професійному плані не завжди є достовірною. – Неодноразово стикався, що молоді спеціалісти, поповнюючи знання на Інтернет-ресурсах, були неправильно інформовані у елементарних питаннях. Я би радив вчитися за перевіреними джерелами знань – каже досвідчений наставник.
І ще багато залежить від обладнання, на якому працює робітник. –Вітчизняним підприємствам необхідна всебічна модернізація та оновлення обладнання. Це теж важливий фактор, який робить професію робітника більш престижною та привабливою – резюмує розмову Микола Драник.
На фото: Микола Драник проводить навчання практикантів Олексія Бондарука та Владислава Якубенка.