Брак фахівців робочих професій актуальний для промислового комплексу як ніколи. З іншого боку, спеціалісти старої, ще радянської школи, уходять на пенсію. Проблема передачі безцінного досвіду, навчання молоді практичним азам професії, взаємодія між поколіннями, стоїть на всіх підприємствах дуже гостро.
Редакція звернулася до молодих спеціалістів, які нещодавно прийшли працювати на завод, з проханням поділитися своїм баченням та думками щодо цієї проблематики.
Олександр Шаповалов, інженер-технолог відділу головного технолога.
– Мій вибір професії після закінчення школи був свідомим. Дід та бабуся за фахом – інженери, батько працює головним технологом на Костянтинівському заводі механічного обладнання – говорить Олександр. – Ще школярем він водив мене на підприємство, давав не складні завдання, я виконував обов’язки помічника токаря. Мені подобалося там працювати.
У 2014 році Олександр закінчив середню школу та поступив у столичний КПІ, на механіко-машинобудівний інститут. «Я дуже хотів розвиватися у своїй професії тому у Інтернеті розмістив власне резюме, яким зацікавилося декілька приватних структур. Але це були пропозиції щодо офісної роботи, а мені цікавила практична робота з залізом. У канікули, приїжджаючи до батьків, шліфував знання практикою. На заводі, де працює батько, я завжди старався виконувати завдання що мені давали» – згадує Олександр.
Одразу він отримав пропозицію від одного підприємства, пройшов декілька співбесід і майже погодився на працевлаштування. – Але тут мені зателефонували з «Більшовика», з відділу кадрів. Я був здивований, адже була інформація, що завод не працює. Тому я зацікавився і на власні очі вирішив на все подивитися – говорить Шаповалов. – Побачивши стан справ на власні очі, поспілкувавшись з заводчанами, вирішив прийти на цей завод працювати. Наступного дня приніс документи і прийшов на завод о 7.30. Мене просто підштовхнули до прийняття швидкого рішення – з гумором говорить Олександр.
Молодий спеціаліст не залишився на самоті. Саме Івана Любченка та Сергія Волохова постійно згадує Олександр, коментуючи перші місяці на заводі. «Я постійно спілкувався з більш досвідченими працівниками, подекуди дискутували, переконували один одного у правильності тих чи інших рішень. Якщо не згоден – наводжу аргументи. Це йде на користь справі, я набираюся досвіду», – говорить молодий спеціаліст. Крім того, Олександр часто спілкується з батьком, отримує від нього поради, обмінюється ідеями або новаторськими рішеннями. За словами Шаповалова наставники не дають йому розслаблятися, постійно завантажують роботою, дають нові завдання. – Зрозумів, що мені повезло, адже наставник може допомогти або своєю байдужістю вбити у молодого фахівця бажання йти вперед. Я свій вибір зробив – посада технолога це тільки початок – резюмує розмову Олександр.