Category: Новини

Верховна Рада України на черговому засіданні ухвалила проект постанови № 9234 про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2019 році. Так, наступного року планується урочисто відзначити на державному рівні такі дати:

1000 років з початку правління Ярослава Мудрого, великого князя Київської Русі (1019);

200 років з часу прем’єри п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» на сцені полтавського театру (1819);

100 років з часу створення Одеської кіностудії (1919);

100 років з дня проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки (22.01.1919);

100 років з часу заснування Житомирського державного університету імені Івана Франка (жовтень 1919).

Окрім того, Україна відзначить п’ятиріччя з днів звільнення міст Східної України від російської окупації: Лимана (04.06.2014), Маріуполя (13.06.2014), Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки (05.07.2014), Бахмута (06.07.2014), Торецька (21.07.2014), Авдіївки (30.07.2014), Красногорівки (01.08.2014), Мар’їнки (05.08.2014).

На державному рівні планується відзначення таких ювілеїв:

1 січня – 110 років з дня народження Степана Бандери (1909–1959), провідного діяча та теоретика українського національно-визвольного руху, голови Проводу Організації українських націоналістів, політичного діяча;

6 січня – 80 років з дня народження Валерія Лобановського (1939–2002), тренера, футболіста;

12 січня – 110 років з дня народження Марії Примаченко (Приймаченко; 1909–1997), художниці, майстрині народного декоративного розпису;

23 січня – 90 років з дня народження Філарета (1929) (в миру – Денисенко Михайло Антонович), православного церковного діяча, патріарха Української православної церкви Київського патріархату;

22 травня – 140 років з дня народження Симона Петлюри (1879–1926), голови Директорії Української Народної Республіки, державного, військового та політичного діяча, журналіста, літературного і театрального критика;

6 червня – 130 років з дня народження Ігоря Сікорського (1889–1972), авіаконструктора;

17 липня – 170 років з дня народження Олени Пчілки (справжнє ім’я та прізвище – Ольга Косач; 1849–1930), письменниці, перекладачки, громадської діячки, фольклориста, етнографа;

7 серпня – 200 років з дня народження Пантелеймона Куліша (1819– 1897), письменника, перекладача, фольклориста, історика, громадського діяча;

9 вересня – 250 років з дня народження Івана Котляревського (1769–1838), письменника, поета, драматурга, громадського діяча, основоположника сучасної української літератури;

26 жовтня – 200 років з дня народження Миколи Терещенка (1819–1903), громадського діяча, підприємця, мецената.

На державному рівні проведуть заходи, присвячені 80-м роковинам початку Другої світової війни, 75-м роковинам депортації кримських татар та інших народів Криму (18.05.1944), а також 75 років від початку переселення та депортації українців з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя (вересень 1944, день пам’яті – 10.09.2019).

Між членами ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) та Канадою може з’явитися нова програма економічної співпраці. Про це йдеться у спільному прес-релізі, поширеному МЗС Канади за підсумками зустрічі між Христею Фріланд та главами МЗС країн-членів ГУАМ.
«Сторони обговорили можливість започаткування програми співпраці ГУАМ-Канада, яка полегшить перетворення регіону у зону миру, стабільності й сталого розвитку. У цьому контексті Сторони поділилися поглядами на можливості співпраці у галузях спільного інтересу, серед яких: транспортний коридор ГУАМ, торгівля й інвестиції, а також створення зони вільної торгівлі», – заявили у МЗС Канади.

Підтримка фінансової стабільності, активний промисловий розвиток, передусім в сегменті інновацій і створення національного продукту, а також інвестиції в людський капітал за рахунок зростання економіки – ключові завдання Уряду на 2019 рік. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час форуму «Нова індустріалізація: спільні дії Уряду та бізнесу». Захід проводиться вже вдруге і є додатковою платформою ефективного діалогу між підприємцями і представниками влади. Цього року участь у форумі взяли урядовці, парламентарі, дипломати, представники промислових асоціацій та підприємств – членів Торгово-промислової палати.

За словами Глави Уряду, діалог з бізнесом – завжди є дуже позитивним, оскільки дозволяє формувати якісне середовище для економічного зростання. «Ми маємо 11 кварталів поспіль економічний ріст. Це хороший сигнал, але ми розуміємо, що цього недостатньо для вирішення історичних проблем. Ми можемо зростати на рівні 5-7%. А вигодонабувачем цього зростання має стати український народ», – сказав Володимир Гройсман.

Забезпечити такий ріст, впевнений Прем’єр-міністр, можна шляхом реалізації економічної політики Уряду. «Наше завдання – підтримувати фінансову стабільність і інвестувати в економічне зростання, – сказав Володимир Гройсман. – Наші пріоритети: покращення бізнес-клімату, нова система управління держсектором, чесна і прозора приватизація, а отже, входження інвестицій в реальний сектор, енергетика – маємо зменшувати залежність від імпорту і розвивати свою базу».

Ключовим елементом, що дозволить реалізувати намічені плани, стане виконання збалансованого Державного бюджету на 2019 рік, який містить стимули промислового розвитку, передбачає реалізацію великих інфраструктурних проектів, а також забезпечує фінансування соціальних реформ передусім в освіті та медицині. Так, з наступного року запрацюють Фонд підтримки інновацій з обсягом фінансування 300-350 млн грн, Фонд енергоефективності, бюджет якого сягне близько 14 млрд грн, продовжиться робота над запуском експортно-кредитної агенції. Також будуть продовжені програми секторальної підтримки, в тому числі щодо пільг при модернізації виробництва.

«Зміни, які ми робимо – це не точкові зміни. Це зміни, які вплинуть на різні сфери, – сказав Володимир Гройсман. – І сильна економіка дозволяє збільшити інвестиції в людський капітал».

9 вересня 1958 року на заводі «Більшовик» був виданий черговий, як кажуть, кадровий наказ. Серед новачків підприємства був і 23-річний Олег Пржеорський, якого було призначено помічником майстра.

Відтоді трудова книжка юнака не покидала межі прохідної заводу. Шістдесят найкращих років власного життя присвятив Олег Іванович трудовому колективу та рідному підприємству. У послужному списку Пржеорського безліч заохочень: від подяк та грамот до видачі авторського свідоцтва, яке стало результатом запровадження раціоналізаторського рішення. Сьогодні наша розповідь про трудові шляхи Олега Івановича Пржеорського.

Трудову діяльність Олег Пржеорський розпочав у цеху №3, який у 1958 році займався суднобудівним спорядженням. Але менше ніж за рік було прийнято рішення про створення потужного заводського спеціального конструкторського бюро. – Найбільш підготовлена та активна молодь направлялась у новостворений підрозділ. Був серед цих спеціалістів і я, – згадує Олег Іванович. –  Зробивши крок у професійному зростанні, став інженером-конструктором. За короткий термін новоствореному підрозділу необхідно було представити нові ідеї по багатьом напрямках. Наприклад, проектувалися унікальні лінії для металокорду та багато іншого устаткування для машинобудівної сфери. Згодом, підприємству поставили завдання розробити та виготовити прохідницький щит для будівництва метрополітену, а також  ескалатори для його станцій. І наш колектив впорався з таким великим обсягом роботи.

Крім того, за словами Олега Івановича, одне з пріоритетних виробничих завдань, в якому він приймав безпосередню участь, полягала в розробці обладнання для виготовленню шин великого діаметру для багатотонних вантажних автомобілів. – Таке устаткування  було  вкрай необхідне! У той час у багатьох країнах значно зростало видобування корисних копалин, інтенсивно працювали кар’єри, гірнічнозбагачувальні комбінати – говорить Олег Іванович. – Для задоволення таких величезних потреб були необхідні не тільки надпотужні самоскиди але й шини відповідного діаметру, якості та спроможності витримувати величезні навантаження. І ми впоралися з поставленим завданням, поставили виготовлення устаткування на виробничий потік. Не менше 15 заводів і досі працюють на обладнанні, яке було спроектоване нашим підприємством – коментує Олег Іванович.

А своєрідним вінцем конструкторської думки, в якій є доля і Пржеорського, стало створення та виготовлення на базі заводу вулканізатора, який міг виготовити шину діаметром до 4,5 метрів. Такої мети не міг досягти у той час не один профільний завод СРСР. А київське підприємство вирішило це надскладне завдання. Крім того, у 2007 році завод розробив та виготовив обладнання, яке одночасно виробляло три шини такого великого діаметру. Це і на сьогоднішній день вважається унікальним устаткуванням.

Разом з тим, СКБ у якому працював Олег Пржеорський спеціалізувалося на розробці і іншого профільного обладнання. Так у бюро існували відділи валкових та змішуваних машин, які постійно пропонували різноманітні конструкторські рішення . Освоїло підприємство і виробництво ліній для кабельного устаткування. За словами Олега Івановича, починали з невеличких діаметрів, а закінчували обладнанням для кабелів діаметром 250 мм. Крім того, конструктори розробили лінії для виробництва пластикових труб та спеціалізованих ліній по виробництву лінолеуму. А деяке устаткування було настільки вдалим та продуманим, що деякі лінії закупляли закордонні підприємства.

Загалом, коментуючи власні досягнення, Олег Іванович поводиться досить скромно, роблячи акцент на успіхи всього колективу СКБ та заводу. Тому редакція газети звернулася до людей, які не один рік пропрацювали з Пржеорським.

Науменко Сергій Григорович – заступник технічного директора, начальник СКБ.

– На завод я прийшов у 2000 році, відразу після закінчення Київського політехнічного інституту. Призначили мене на посаду інженера-конструктора у СКБ. Не помітити таку особистість як Олег Іванович у нашому колективі було просто неможливо. У цей час нашому конструкторському бюро було доручено оновити документацію та виготовити прохідний щит для тунелів. За роботу взявся весь колектив СКБ. Тут я і побачив як працює Пржеорський. Вдумливий, не приймає емоційних рішень, до кожної новаторської думки ставиться з повагою але користується правилом «сім раз відмір – один раз відріж». Вміє відстоювати власну позицію. Його думка та твердження завжди ґрунтуються на чіткій професійній та науковій основі. У професійній дискусії завжди відчувається його величезний досвід. Без перебільшення ця людина входить в когорту найбільш талановитих та досвідчених фахівців нашого заводу.

Діцул Лариса Миколаївна – завідуюча сектором СКБ.

– Олега Івановича я знаю з 1982 року, коли прийшла працювати на завод. Це освічена людина та досвідчений спеціаліст. Разом з тим, проектуючи якесь замовлення і не маючи повної впевненості у рішенні, він не цурається додатково вивчити спеціалізовану літературу, обов’язково знайде декілька «джерел», щоб поповнити багаж знань. І всі у СКБ знають, що якщо Пржеорський впевнений у розрахунках і прийняв рішення – від свого слова він не відступить і буде наполегливо відстоювати власну фахову позицію.

Трудовий колектив заводу щиросердечно вітає Олега Івановича Пржеорського з трудовим ювілеєм – 60-річчям безперервної роботи на нашому підприємстві та бажає йому міцного здоров’я, творчого натхнення, успіхів та подальших виробничих перемог!

Шановні заводчани!

Від щирого серця вітаю колектив нашого заводу з професійним святом – Днем машинобудівника. Ця галузь промисловості є пріоритетною в структурі економіки країни. І наша держава в цьому плані має потужний потенціал. Але системна багаторічна криза, яка охопила промисловий сектор країни, не дає можливості у повній мірі розвиватися машинобудівній сфері.

Разом з тим, Перший київський машинобудівний завод здійснює низку кроків аби повернути втрачені позиції на промисловому ринку та забезпечити зростання власного виробництва. Будемо відвертими: немає чудодійних рецептів, завдяки яким, протягом стислого проміжку часу, було б можливо вернути високі економічні досягнення. Разом з тим, плисти за течією безнадійності та самозаспокоєності, не вживаючи жодних організаційних та практичних заходів – вірний шлях до повного професійного забуття.

Саме в такому стані і перебувало підприємство ще кілька років тому назад. Колектив заводу не забув часи, коли були накопичені кількамільйонні борги за комунальні послуги, цеха «стояли» у бездіяльності та відсутності замовлень, а робітникам виплачувався грошовий мінімум. Як результат, зростала заборгованість по обов’язковим виплатам у державний бюджет по різних статтях, а у виробничому плані завод поступово деградував.

Сьогодні, звичайно, не всі проблеми вирішені і до економічного благополуччя шлях тривалий та непростий. Разом з тим, кожен з нас відчуває, що позитивні зрушення торкнулися всіх працюючих на заводі. Проводиться ремонт дахів та роздягалень для робітників, на наступний рік заплановані кошти для утеплення цехових приміщень. У плановому режимі виділяються кошти на модернізацію та оновлення устаткування, докупається необхідне обладнання у рамках існуючого бюджету. Нарешті, зарплата виплачується без запізнень, у визначені терміни, і її зростання проходить відповідно до існуючого законодавства.

Переймаємося ми і над кадровим оновленням та омолодженням колективу. Державне підприємство, яким є наш завод, постійно працює у цьому напрямку з вищими навчальними закладами, професійно-технічними закладами та іншими організаціями. Поступово подолаємо і цю проблему.

Значно полегшився борговий «спадок» за комунальні та інші послуги. Підприємство виплачує поточні платежі до Пенсійного фонду та наполегливо шукає шляхи для погашення боргів минулих періодів. Підписана з «Київводоканалом» угода по реструктуризації боргів повністю виконується. «Київенерго» нещодавно викреслив наш завод зі списку боржників. Також розпочата планова виплата Держрезерву, з яким у нас укладено мирову угоду.

І загалом політика заводу по всім напрямкам діяльності будується за принципом, що шлях подолає той хто йде. Не дивлячись на труднощі, ми спромоглися повернути у багатьох клієнтів довіру та виробничу репутацію, чим завжди славився завод. Планово проходить диверсифікація ринків збуту, підприємство завантажується замовленнями,  ведеться активний діалог з закордонними потенційними клієнтами.

Не маю жодних сумнівів, що обраний шлях постійної роботи на всіх ділянках, забезпечить поступове економічне зростання підприємства та його промислових можливостей,  дозволить збільшити номенклатуру виробництва і, як результат, дасть можливість примножувати наші економічні здобутки та повернути традиційну виробничу славу.

А всім нашим працівникам та їх сім’ям бажаю сьогодні міцного здоров’я, гарного настрою, мирного неба над головою, успіхів та віри в те, що ми робимо!

 

З професійним святом вас, заводчани!

 

Генеральний Директор

АТ «Перший київський машинобудівний завод»                                                                         Р. Білоскурський