В очікуванні змін. Кардинальних

В очікуванні змін. Кардинальних

Нещодавно на нашому підприємстві відбулася позачергова конференція трудового колективу. Працівники давно чекали на цей захід з багатьох причин. В першу чергу це стосується подальшої долі заводу, який за рішенням Уряду має бути приватизований. Фонд державного майна, як уповноважений орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, має підготувати всі умови цього процесу. Тому логічно, що на позачергову конференцію були запрошені представники Фонду, які не тільки вперше публічно оприлюднили основні позиції майбутнього приватизаційного процесу, але й відповіли у межах своєї компетенції на актуальні питання, які турбують заводчан.  Очолював групу посадовців Ігнатовський Сергій Юрійович – заступник Голови Фонду Державного майна України.

Розмова вийшла довга та непроста. Залишаючи за рамками матеріалу емоційну складову, редакція приводить основні тезиси, які були оприлюднені виступаючими.

Скрипка Валерій Анатолійович – Голова заводського комітету та профспілкового комітету підприємства

– Насамперед хочу зазначити, що позачергова конференція трудового колективу, яка пройшла на заводі за участі представників Фонду державного майна, мала абсолютно легітимний характер. Зареєстровані делегати складали більшість трудового колективу. Всі рішення затверджувалися за результатами індивідуальних голосувань делегатів.

Серед людей панує занепокоєння

– Протягом короткого періоду часу я побував у всіх підрозділах заводу, особисто розмовляв з багатьма заводчанами і відповідально зазначаю: серед людей панує хвилювання та занепокоєння у зв’язку з рішенням Фонду  державного майна виставити завод  на приватизацію.

В чому джерело зневіри? На сьогоднішній день у працівників існує дуже багато питань, на які немає конкретних відповідей. Як здійснюватиметься приватизація, що буде з молодими спеціалістами та працюючими пенсіонерами? Чи є плани у керівної ланки заводу погасити найближчим часом багатомільйонні борги або цей фінансовий тягар  покладуть на плечі нового власника? Особливо турбує заводчан погашення підприємством заборгованості по єдиному соціальному внеску! Яка кадрова політика на найближчу перспективу?

Процес руйнації йшов не одне десятиліття

– Моральна атмосфера, яка панує сьогодні на підприємстві має свої, так би мовити, історичні корені. Не одне десятиліття у наших людей накопичувалася недовіра як до Фонду державного майна, так і до наглядової ради підприємства. Її склад періодично змінювався, але користі від цього органу не було жодної.

Керівники різних рівнів та рангів дивилися та дивляться на завод та його активи через призму власного збагачення. Хотів би помилятися, але факти говорять протилежне. 

Невеличкий екскурс у минуле. Після корпоратизації підприємства в 1995 році, всі заводські акції були передані у Фонд державного майна. Заводчани від цього «кульбіту» абсолютно нічого не отримали. Обдуреними залишилися ті, хто віддав будівництву та розвитку заводу найкращі роки життя та власне здоров’я! Далі – більше: Фонд держмайна невдовзі приймає рішення про приватизацію тодішнього «Більшовика».

У вересні 1995 року Верховна Рада включила завод у перелік підприємств, які не підлягають приватизації. Ситуація була поставлена на своєрідну паузу. Але у листопаді 1996 року парламент знову виключив наше підприємство з цього списку…

І тут почалося саме цікаве! Фонд державного майна та наглядова рада так керували «Більшовиком», що ми пережили і зміну статутного фонду, і зменшення кількості акцій, побачили відчуження заводського майна у різний шахрайський спосіб… Справедливе зауваження: а де був колектив? Відповідаю: нас виключили з будь-яких процесів, ми нічого не знали про розвиток негативних для заводу подій. Ми дізнавалися про це тільки постфактум, коли шахрайські схеми оприлюднювали правоохоронні органи або засоби масової інформації. Тому правильну відповідь необхідно шукати у Фонді державного майна, який володіє 100% акцій заводу та у наглядовій раді, яка скоріше нагадує рудимент, ані ж дієвий орган.

Не треба бути глибоким аналітиком, щоб зрозуміти, що кожен директор, як правило аферист, приходив на завод, відкушував ласий шмат  і уходив… Якби в тюрму…. на якусь іншу теплу посаду. От така була кадрова політика Фонду держмайна та наглядової ради. Так захищали наші інтереси.

Колектив вимагає справедливості

– Виходячи з вищевикладеного ми вимагаємо звіту наглядової ради, оприлюднення та детального роз’яснення плану майбутньої приватизації. Нам сьогодні потрібна справедливість. Хочу донести загальний меседж: ми не проти приватизації, але вона повинна бути цивілізованою з чіткою та прозорою програмою. Шахрайські схеми в прямому сенсі доб’ють завод і його просто знищать під корінь. Який інвестор захоче вкладати гроші в незрозумілий проект? 

Крім того, колектив повинен приймати безпосередню участь у процесі підготовки до приватизації. На жаль, мусимо констатувати, що загальна позиція Фонду держмайна по відношенню до нашого підприємства не змінилася. Наведу приклад: декадна нарада на початку грудня 2019-го року почалася досить дивно. Заходить симпатичний чоловік і з порогу заявляє: «Білоскурського зняли. Я ваш новий директор. Готуватиму завод до приватизації…» В залі гробова тиша. Як це сприймати: розіграш, чий-то невдалий жарт, а може він самозванець, а може спостерігаємо кримінальний захват підприємства… А може дійсно новий директор… Розумій як хочеш…

Перші емоції уляглися, ситуація прояснилася, але висновок такий: це ж треба так зневажати кожного з нас, щоб не прийти на завод представнику Фонду держмайна, представити нового керівника, розповісти про його досягнення на попередніх посадах, викласти програму дій на найближчу перспективу. Так прийнято у цивілізованому суспільстві. Тим більш, що мова йде про майбутню приватизацію.

Позиція колективу

Рішенням загальних зборів профком направив у Фонд держмайна офіційний лист з вимогою прозвітувати перед колективом про проведену роботу за останні п’ять років. У відповідь – звичайна бюрократична відписка. А в телефонному режимі мені повідомили: «відповідно до Положення, наглядова рада не зобов’язана звітувати колективу». Питання: а кому як не нам вони повинні звітувати. Трудовий колектив у заводських процесах  зайвий?

Крім того, листом, надісланим на підприємство, заступник Голови державного майна Сергій Юрійович Ігнатовський звернув увагу на те, що «дотримання та забезпечення інтересів трудового колективу з боку власника підприємства є одним з основних завдань наглядової ради». Хочеться у це вірити. Але факти говорять інше. Де був Фонд держмайна, де була наглядова рада, коли зростав борг по єдиному соціальному внеску, який на сьогоднішній день складає 25 млн. грн.?

Працівники недоотримають кошти по субсидіям та пенсіям, а також «мають» 2,5 роки вкрадених зі стажу. Люди нормально не можуть вийти на пенсію. Хто нестиме за це відповідальність?

І на останнє. У нас скасована рада директорів і знову створюється правління! І знову цей орган буде без представників трудового колективу!?

Наші вимоги

– Позачергова конференція трудового колективу своїм рішенням визнала роботу наглядової ради за п’ять останніх років незадовільною. Жорстко? Можливо! Але справедливо!

Ми вимагаємо включити до складу комісії з приватизації та комісії по формуванню умов приватизації представників трудового колективу. Крім того, вважаємо що заводчани повинні бути присутніми у новому складі наглядової ради підприємства.

Важливе питання – продаж цеху № 5. Ця проблема матиме своє рішення і місто купить цю будівлю задля завершення  будівництва транспортної розв’язки. Колектив вимагає, щоб першочергово був погашений борг у Пенсійний фонд у розмірі 25 мільйонів гривень.

Крім того, своїм рішенням, позачергова конференція пропонує новому керівництву заводу розробити до кінця поточного кварталу програму розвитку заводу. Ми повинні розуміти в якому напрямку рухатиметься підприємство до початку самої приватизації. Сьогодні завод має замовлення, люди хочуть працювати та отримувати гроші. В цьому аспекті ми закликаємо керівництво розглянути можливість щодо переведення підприємства на п’ятиденний робочий тиждень з дотриманням 40-годинного робочого графіку.

Підприємство не повинно залишатися осторонь і при звільненні людей. Ми пропонуємо керівництву запровадити з нового року грошову компенсацію при звільненні працівника у розмірі трьох окладів. Сподіваємося також, що керівництво підпише з трудовим колективом колективний договір, прийнятий на загальних зборах 24 грудня. 

Підсумовуючи сказане, все ж таки сподіваємося, що Фонд державного майна змінить свою позицію та перебудує свою роботу з трудовим колективом нашого заводу. Прикро було спостерігати, як делегація Фонду передчасно покинула збори, не вислухавши рішення, яке виносилося на голосування. Принаймні  дуже хочеться вірити у подальшу продуктивну співпрацю.

Ігнатовський Сергій Юрійович – заступник Голови Фонду державного майна України

Правовий аспект

– Фонд Державного майна – це державна установа, завданням якої, в тому числі, є продаж державної власності. Якщо вона передається у Фонд для реалізації, то наше завдання – продаж цього майна приватному власнику у визначений законодавством спосіб. На сьогоднішній день держава визначила, що «Перший київський машинобудівний завод», серед багатьох інших  підприємств, повинен бути проданий.

Виконання цього рішення – є і моїм обов’язком. І воно буде виконуватися. Якщо хтось не згоден, є законні можливості оскаржити це рішення, в тому числі, у судовому порядку.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України.

Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

                       Закон України «Про Фонд державного майна України»

Механізм приватизації

– Вітчизняним законодавством визначений механізм приватизації. Він залежить від загальної вартості активів. Існує велика або мала приватизація. Останній варіант – це коли ціна об’єкту продажу по балансу не менше 250 млн. грн. Все що більше зазначеної суми – велика приватизація.

Щодо малої приватизація. Є платформа ProZorro, за допомогою якої об’єкт, майно або контрольний пакет акцій виставляється на електронний аукціон. Все відбувається в анонімному режимі, ми не бачимо хто в процесі приймає участь. Фонд також ніяк не впливає на остаточну ціну продажу. Принцип простий: хто дав більше грошей – той переможець.  

Разом з тим, є обов’язкові умови, які висуваються потенційним покупцям: це соціальний та екологічний аспекти. Ще одна важлива умова – погашення покупцем існуючої заборгованості. Як правило – вона існує.

Такі ж умови притаманні і великій приватизації. Але механізм продажу інший. «Перший київський машинобудівний завод» є об’єктом великої приватизації. Вартість акцій підприємства по номіналу на сьогоднішній день становить 400 млн. грн.

Відповідно до існуючого законодавства, в цьому випадку приватизація відбувається за допомогою радника з приватизації. Його призначає  Кабінет міністрів за результатами конкурсу. Фонд державного майна до цієї процедури не має жодного відношення. По суті, це своєрідний захист від звинувачень в упередженості в прийнятті подальших незалежних рішень.

Після призначення, радник повинен допомогти Кабінету міністрів підготувати підприємство до приватизації. Вона заключається в тому, щоб зробити об’єкт приватизації більш привабливим для інвесторів, знайти потенційних покупців, які б погодилися  вкласти гроші в об’єкт продажу.

Разом з тим, Фонд державного майна зацікавлений в справедливому продажі визначених об’єктів приватизації. Наведу факт: за 5 місяців 2020 року Фонд продав більше об’єктів ані ж за 2018 та 2019 роки разом узяті. Відповідно і грошей у державний бюджет надійшло більше.

Після того, як радник збере та систематизує всю наявну інформацію, він подає результати своєї роботи Кабінету міністрів. Фонд держмайна приймає участь у підготовчих процесах, але у якості звичайного члена комісії. Фінал цієї роботи: радник пропонує Кабінету міністрів стартову ціну за підприємство. З одного боку ця сума повинна бути цікавою для потенційного покупця, з іншого – стартова ціна має бути справедливою. Наведу приклад: об’єкт малої приватизації, який нещодавно був виставлений на продаж Фондом держмайна при стартовій ціні 600 тис. грн., був проданий за 32 млн. грн.

«ПКМЗ»: приватизація – це процедура

– Що стосується «Першого київського машинобудівного заводу», то на сьогоднішній день Фондом державного майна оголошено конкурс на заміщення посади радника. Продаж цього підприємства непросте завдання і за моїм баченням цей процес займе не менше одного року. Ключові рішення по процесу приватизації прийматиме Кабінет міністрів України.

Хочу окремо зазначити, що діюче на сьогоднішній день законодавство не передбачає включення до складу комісії по приватизації підприємства членів трудового колективу. Разом з тим, для плідної комунікації з майбутнім радником по приватизації підприємства, від трудового колективу може бути призначена відповідальна особа. Спектр цієї співпраці широкий: опитування працівників, зустрічі з трудовим колективом або потенційними покупцями для розуміння їхньої логіки щодо майбутнього заводу. Це справедлива вимога, адже на продаж виставляється не тільки 100% акцій підприємства, але й, вибачте за таке формулювання, колектив заводу. Мова йде, крім іншого, про майбутнє кожного з вас.

Крім того, діюче законодавство не передбачає емісію акцій для трудового колективу. На продаж будуть виставлятися акції які вже існують. При чому єдиним пакетом. Інших варіантів не існує. 

Хочу заспокоїти всіх присутніх та відповідально зазначити, що поки завод є власністю держави, виробництво ані скорочуватиметься ані звертатися не буде. Важливий аспект: під час приватизації процес банкрутства заводу неможливий. Це гарантує діюче законодавство.

Соціальні гарантії як умови приватизації

– Держава не є ефективним власником або менеджером. Разом з тим Фонд державного майна сподівається, що після приватизації виробництво буде збережено. Інше питання – де воно розміщуватиметься. Покупець у подальшому вирішуватиме чи буде воно винесене за місто, чи перенесене у інше місце. Я особисто дуже хочу, щоб однією з умов приватизації був пункт щодо збереження виробництва. Адже це збереження робочих місць та регулярна сплата податків у бюджет.

Законодавство не передбачає механізм якоїсь компенсації працівникам після приватизації підприємства. Але умови приватизації можуть включати в себе певні соціальні гарантії. Це дуже важливий чинник і Фонд державного майна звертатиме особливу увагу на виконання таких положень.

Цех № 5: ціна має значення

– Фонд державного майна знаходиться у постійному діалозі з Київською міською державною адміністрацією. Місто розвивається, стає більш сучасним, нова транспортна розв’язка вкрай необхідна столиці. Ви знаєте, що п’ятий цех тривалий час не працює. Для підприємства він вже не потрібен. Будівля знаходиться у довготривалій оренді. У разі продажу цього цеху, розглядається питання переїзду орендатора в інше приміщення.

Однак всіх турбує головне питання: ціна за якою Фонд погодиться продати цех, а столична влада – придбати його. Ми боремося за реальну ринкову вартість. Це дасть можливість погасити велику заборгованість підприємства, в першу чергу, по єдиному соціальному внеску. Як це важливо для заводчан – пояснювати немає необхідності. Кожен з працюючих пенсіонерів погодиться зі мною. Тому хочу присутніх запевнити, що ми маємо тверду позицію і ніяких неадекватних пропозицій не розглядатимемо. Ціна повинна бути справедливою.

Довідково:

11 грудня 2019 року постійна комісія Київської міської ради з питань транспорту, зв’язку та реклами голосувала за проект рішення щодо викупу п’ятого цеху Першого київського машинобудівного заводу (колишній завод «Більшовик»), розташованого на проспекті Перемоги 49/2. Знести цех необхідно, щоб розпочати другу чергу будівництва Шулявського шляхопроводу.

* * *

Перший заступник голови КМДА Микола Поворозник коментуючи ситуацію щодо цеху заводу: «Фонд державного майна України оцінив вартість цеху №5 «Першого київського машинобудівного заводу» у 700 млн. грн. Проте місто не буде платити завищену ціну». За словами Поворозника, місто очікує на оцінку вартості будівлі цеху, яку проведе сертифікований експерт.

«Одразу після цього ми зможемо викупити майно, знести його та продовжити реконструкцію шляхопроводу. Ми плануємо «придбати» це майно за рахунок боргу перед містом АТ «Перший київський машинобудівний завод», який виник у результаті використання землі, яка є власністю міста, і наразі складає понад 214 млн грн», – підкреслив Микола Поворозник.

Афера чи аукціон?

– Фонд державного майна дізнався про аукціон, який проводив «СЕТАМ» 7 жовтня 2019 року, тобто в день проведення торгів. Завадити або відмінити цей процес ми фізично не встигли. Разом з тим, Фонд оперативно подав відповідне клопотання до суду. Це зробив і завод. На сьогоднішній день встановлена «схема» за якою вдалося провести цей аукціон. Наразі з цим розбираються правоохоронні органи.  

Довідково:

За інформацією «СЕТАМ», на аукціонах, що відбулися 7 жовтня 2019 року, були виставлені нежитлові приміщення заводу загальною площею 6400 кв.м, в тому числі два цехи – №14 і №10 – площею 2350 кв. м. і 2150 кв. м, західна прохідна (1000 кв. м) склад двигунів (474,8 кв.м.) та киснева газова станція (392,5 кв.м), що розташовані за адресою проспект Перемоги 49/2.

Лот проданий на аукціоні за 23,54 млн грн.

За оцінкою Голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка «незважаючи на накладений на все майно підприємства податковий арешт, одна з районних виконавчих служб Черкаської області пустила з молотка частину приміщень заводу». Крім того, очільник Фонду зазначив, що «ми зробимо все, щоб зупинити ці грабіжницькі по відношенню до держави дії».  

Нагальні питання

Серед питань, які задавали делегати конференції варто виділити:  погашення заводських боргів (на першому плані – єдиний соціальний внесок); відповідальності за прийняття рішень Наглядовою радою підприємства та прозорість у діяльності цього органу; забезпечення ритмічної роботи заводу у період підготовки до приватизації; безумовне залучення коштів від здачі в оренду заводських приміщень в бюджет підприємства; подальша підтримка ветеранської організації (можливість безперешкодно проводити засідання Ради ветеранів у визначених приміщеннях заводу), тощо.

         Крім того, маємо надію, що все ж таки зрушиться з «мертвої точки» питання щодо списання фізично застарілого обладнання та такого що має непридатний стан. Цій проблематиці вже понад 12 років. Представники Фонду державного майна запропонували інвентаризаційній комісії підприємства провести аудит непрацездатного обладнання, скласти документ та подати на розгляд керівництву заводу. Після узгодження результатів, документ подається на розгляд Наглядовій раді. Після проходження цієї процедури, зазначене в актах майно може бути реалізоване як металобрухт або у вигляді запчастин.  Гроші, які будуть отримані від цієї реалізації підуть на погашення заборгованості.

«Борітеся – поборете!»

Коли номер готувався до друку, підприємство отримало офіційний лист з Фонду державного майна. Це відповідь на звернення від 17 січня 2020 року щодо надання згоди на укладення та підписання Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом АТ «ПКМЗ» на 2020 рік. Зокрема у документі зазначено, що «відповідно до статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників , обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Зважаючи на вищевикладене та відповідно до статуту АТ «ПКМЗ», питання щодо затвердження умов Колективного договору не належить до компетенції наглядової ради».

Крім того, один з пунктів проекту Колективного договору пропонується викласти в такій редакції: « Із врахуванням зазначеної вище мети Адміністрація може безкоштовно виділяти не менш як 5% (п’ять відсотків) від загальної площі житлових приміщень, що побудовані на території АТ «ПКМЗ» або інших ділянках м. Києва та областей України та є власністю АТ «ПКМЗ», на забезпечення працівників підприємства, які перебувають на квартирному обліку АТ «ПКМЗ», у разі погодження такого право чину відповідним органом управляння товариством».

P.S. Будемо відвертими: багато працівників сподівалися, що наш завод залишиться у державній власності і поступово відновлюватиме повноцінне виробництво. Незважаючи на боргову «яму», у яку затягували завод протягом не одного десятиліття.

Інші твердо переконують опонентів, що приватизація – неминучий процес і тільки він зможе дати новий поштовх у розвитку заводу. Щоб вийти на пристойний рівень необхідні чималі інвестиції. Їх зможе дати тільки приватний інвестор.  

Кожен по-своєму правий. «Держава поганий менеджер» – так було заявлено нам на зборах. І це дійсно так. Тому прийняте на державному рівні рішення необхідно буде виконувати відповідно до визначеної процедури. Подобається воно нам або навпаки.

З іншого боку скептики приватизаційних процесів наводять чимало прикладів не приватизації, а такого собі пограбування. Спочатку за безцінь скуповується об’єкт чи майно, потім порушуються визначені умови угоди, переробляються документи… і от на місці виробничого майданчика виростає черговий торгівельно-розважальний центр. А про людей ніхто і не згадує…

Тому побоювання  трудового колективу цілком логічні. Кожен заводчанин прагне справедливого та чесного підходу до процесу приватизації. Адже вирішується доля кожного працівника. Сподіваємося, що у своїй подальшій діяльності по відношенню до нашого підприємства, Фонд державного майна демонструватиме таку ж відкритість та прозорість, як  було на позачергових зборах.