Свято очима жінки. Сундугей Любов Миколаївна, майстер механо-складальної дільниці №4

Свято очима жінки. Сундугей Любов Миколаївна, майстер механо-складальної дільниці №4

Скільки існує людство, стільки триває дискусія про роль і місце жінки у суспільстві. Одні підтримуються позиції, що природа надалі жінці унікальну можливість: кохати, бути коханою, народжувати дітей… одним словом займатися суто сімейними справами.

Інші – навпаки! Жінка не гірше за чоловіків опановує професії, а у деяких і перевершує сильну стать. Крім того, вона більш дисциплінована, зосереджена, відповідальна… 

Загалом є про що поговорити напередодні Міжнародного жіночого дня. Саме 8 березня 1857 року американські текстильниці вийшли на страйк вимагаючи рівні з чоловіками права. Ми поцікавилися у наших працівниць, як вони бачать роль і місце жінки у сучасному світі. 

– В перший день роботи на заводі мене привели в ливарний цех. Тоді він працював у три зміни і рахувався найбільш важливою та важкою виробничою ділянкою. Там я вперше побачила як величезний ківш з гарячим металом розливається по формах. Начебто у прискореній відеозйомці цей метал викидав іскри на кшталт новорічного феєрверку. Від величі цього дійства дух захоплювало. Придивившись я побачила, що цим 20-тонним ковшем за допомогою цехового крану у спеціальній кабіні, яка знаходилася під стелею, керувала молода дівчина. Вона вправно та точно робила свою роботу. Я була здивована, адже раніше думала, що саме чоловіки можуть виконувати цю надскладну роботу. В цю мить навіть з’явилася певна гордість за цю дівчину. Крім того, в цьому ж цеху я побачила двох молодих жінок одягнених у заводські костюми зварювальників. Вони щось обговорювали, а спеціальні захисні маски на їх головах виглядали для мене досить незвично. Саме тоді в моїй свідомості переломилися стереотипи щодо місця жінки в промисловому виробництві та з’явилася певна гордість: жінки справно працюють на рівних з чоловіками. Скажу більше: цей цех став першим місцем моєї роботи, дав впевненість та неоцінений досвід у подальшій заводській кар’єрі.

         Окремо хотіла сказати і про цех №30. Він був на заводі особливим. Його ще називали молодіжним, адже він складався виключно з молодих кадрів. І дівчат там було дуже багато. Вони працювали пліч-о-пліч з хлопцями, опановували різні професії. І саме з цих дівчат згодом виростали справжні професіонали робочих професій, які потім ставали гордістю нашого заводу.

Крім того, дівчата були технологами, талановитими конструкторами, ставали начальниками дільниць. Жінки очолювали заводську лабораторію. Я сама починала з робочої спеціальності, навчалася, опанувала ливарне виробництво, згодом стала начальником планово-розподільного бюро. Так що в часи моєї молодості жінки не відчували ніякої дискримінації! Все залежало від бажання людини.

Але я б хотіла окремо сказати про ту частину жіночого життя, яка проходить за межами заводської прохідної. Жінка у моєму уявленні – це берегиня домашнього вогнища, турботлива мати, кохана дружина. Сама природа заклала ці якості у сутність жіночої долі. І це залишиться у прекрасної половини людства назавжди, незважаючи на часи, життєві обставини або досягнення науки та техніки!

Сьогодні роль жінки у сучасному світі значно вища і відповідальніша. Жінки більш розкуті, багато часу приділяють навчанню та самореалізації у професії, прагнуть бути фінансово незалежними. Разом з тим, жінка залишається жінкою, яка потребує підтримки, любові, тепла. Тому, звертаючись до наших чоловіків, наведу слова одного вірша: 

Не шукайте кращу жінку

По світам ви марно,

Де таку, як українка,

Ви знайдете гарну!

120 thoughts on “Свято очима жінки. Сундугей Любов Миколаївна, майстер механо-складальної дільниці №4

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.