9 вересня 1958 року на заводі «Більшовик» був виданий черговий, як кажуть, кадровий наказ. Серед новачків підприємства був і 23-річний Олег Пржеорський, якого було призначено помічником майстра.
Відтоді трудова книжка юнака не покидала межі прохідної заводу. Шістдесят найкращих років власного життя присвятив Олег Іванович трудовому колективу та рідному підприємству. У послужному списку Пржеорського безліч заохочень: від подяк та грамот до видачі авторського свідоцтва, яке стало результатом запровадження раціоналізаторського рішення. Сьогодні наша розповідь про трудові шляхи Олега Івановича Пржеорського.
Трудову діяльність Олег Пржеорський розпочав у цеху №3, який у 1958 році займався суднобудівним спорядженням. Але менше ніж за рік було прийнято рішення про створення потужного заводського спеціального конструкторського бюро. – Найбільш підготовлена та активна молодь направлялась у новостворений підрозділ. Був серед цих спеціалістів і я, – згадує Олег Іванович. – Зробивши крок у професійному зростанні, став інженером-конструктором. За короткий термін новоствореному підрозділу необхідно було представити нові ідеї по багатьом напрямках. Наприклад, проектувалися унікальні лінії для металокорду та багато іншого устаткування для машинобудівної сфери. Згодом, підприємству поставили завдання розробити та виготовити прохідницький щит для будівництва метрополітену, а також ескалатори для його станцій. І наш колектив впорався з таким великим обсягом роботи.
Крім того, за словами Олега Івановича, одне з пріоритетних виробничих завдань, в якому він приймав безпосередню участь, полягала в розробці обладнання для виготовленню шин великого діаметру для багатотонних вантажних автомобілів. – Таке устаткування було вкрай необхідне! У той час у багатьох країнах значно зростало видобування корисних копалин, інтенсивно працювали кар’єри, гірнічнозбагачувальні комбінати – говорить Олег Іванович. – Для задоволення таких величезних потреб були необхідні не тільки надпотужні самоскиди але й шини відповідного діаметру, якості та спроможності витримувати величезні навантаження. І ми впоралися з поставленим завданням, поставили виготовлення устаткування на виробничий потік. Не менше 15 заводів і досі працюють на обладнанні, яке було спроектоване нашим підприємством – коментує Олег Іванович.
А своєрідним вінцем конструкторської думки, в якій є доля і Пржеорського, стало створення та виготовлення на базі заводу вулканізатора, який міг виготовити шину діаметром до 4,5 метрів. Такої мети не міг досягти у той час не один профільний завод СРСР. А київське підприємство вирішило це надскладне завдання. Крім того, у 2007 році завод розробив та виготовив обладнання, яке одночасно виробляло три шини такого великого діаметру. Це і на сьогоднішній день вважається унікальним устаткуванням.
Разом з тим, СКБ у якому працював Олег Пржеорський спеціалізувалося на розробці і іншого профільного обладнання. Так у бюро існували відділи валкових та змішуваних машин, які постійно пропонували різноманітні конструкторські рішення . Освоїло підприємство і виробництво ліній для кабельного устаткування. За словами Олега Івановича, починали з невеличких діаметрів, а закінчували обладнанням для кабелів діаметром 250 мм. Крім того, конструктори розробили лінії для виробництва пластикових труб та спеціалізованих ліній по виробництву лінолеуму. А деяке устаткування було настільки вдалим та продуманим, що деякі лінії закупляли закордонні підприємства.
Загалом, коментуючи власні досягнення, Олег Іванович поводиться досить скромно, роблячи акцент на успіхи всього колективу СКБ та заводу. Тому редакція газети звернулася до людей, які не один рік пропрацювали з Пржеорським.
Науменко Сергій Григорович – заступник технічного директора, начальник СКБ.
– На завод я прийшов у 2000 році, відразу після закінчення Київського політехнічного інституту. Призначили мене на посаду інженера-конструктора у СКБ. Не помітити таку особистість як Олег Іванович у нашому колективі було просто неможливо. У цей час нашому конструкторському бюро було доручено оновити документацію та виготовити прохідний щит для тунелів. За роботу взявся весь колектив СКБ. Тут я і побачив як працює Пржеорський. Вдумливий, не приймає емоційних рішень, до кожної новаторської думки ставиться з повагою але користується правилом «сім раз відмір – один раз відріж». Вміє відстоювати власну позицію. Його думка та твердження завжди ґрунтуються на чіткій професійній та науковій основі. У професійній дискусії завжди відчувається його величезний досвід. Без перебільшення ця людина входить в когорту найбільш талановитих та досвідчених фахівців нашого заводу.
Діцул Лариса Миколаївна – завідуюча сектором СКБ.
– Олега Івановича я знаю з 1982 року, коли прийшла працювати на завод. Це освічена людина та досвідчений спеціаліст. Разом з тим, проектуючи якесь замовлення і не маючи повної впевненості у рішенні, він не цурається додатково вивчити спеціалізовану літературу, обов’язково знайде декілька «джерел», щоб поповнити багаж знань. І всі у СКБ знають, що якщо Пржеорський впевнений у розрахунках і прийняв рішення – від свого слова він не відступить і буде наполегливо відстоювати власну фахову позицію.
Трудовий колектив заводу щиросердечно вітає Олега Івановича Пржеорського з трудовим ювілеєм – 60-річчям безперервної роботи на нашому підприємстві та бажає йому міцного здоров’я, творчого натхнення, успіхів та подальших виробничих перемог!
2 823 thoughts on “Трудові перехрестя Пржеорського”